Почався рік Сергія Параджанова
Почався рік Сергія Параджанова, 9 січня минає рівно 100 літ із часу його народження… Почався з того, що руZZкіє орудія били по Києву, й одна із ударних хвилей вибила скло (площею 12 кв. метрів) у передній стіні Будинку кіно. У тому самому місці, де вже готувались прикріпити банер із зображенням Параджанова…
Той постріл по мистцю не виглядає випадковістю - адже він був справжнім носієм свободи, «небезпечно вільною людиною», як назвав його інший режисер, Роман Балаян. За те його совітський режим-прижим запровторив у табори, де пекуча режимна роса мала, поки на схід сонця благословилося, виїсти очі художника, а власне позбавити його життя.
Він вижив… Бо навіть мешканці таборів, оті часто жорстоко немилосердні «зеки», поцінували отой огром свободи, яким обдаровував їх у неволі Параджанов.
60 літ тому кінорежисер і його дерзновенно натхненна група сотворили диво - фільм «Тіні забутих предків», за однойменною повістю літературного генія Михайла Коцюбинського. Авангардна поетика на архаїчному, здавалось би, матеріалі, який, насправді, був наповнений невимовною красою дійств і дій, які людину обмежували, але й підносили духом.
Далі постали «Київські фрески», від яких лишився короткометражно-форматний фільм, що вражає своєю сюрреальною стратегією осмислення буття вічного міста. Стратегією, тоді ж владою і забороненою. Як й «Інтермеццо», за тим же Коцюбинським, як і багато інших задумів, кожен з яких містив у собі нові мистецькі галактики.
Добре, що вже у Єревані Параджанову вдалося поставити «Колір гранату», геніальний витвір про поета, чий внутрішній світ аж ніяк не менший від світу зовнішнього. Уже після таборів були «Легенда про Сурамську фортецю» й «Ашик-Керіб», мали початися зйомки «Сповіді», яку перервала смерть. Довго полювала вона за геніальним митцем, і таки ж досягла мети…
Нібито досягла. Бо насправді Параджанов її перехитрив-переграв. На доказ тому і рік, що починається. За рішенням ЮНЕСКО це рік видатного митця. Він з нами, ми з ним. Вічність великого художника ще тільки починається...
Сергій Тримбач - заступник голови НСКУ, лауреат Державної премії імені О. Довженка, заслужений діяч мистецтв України, член-кореспондент Національної академії мистецтв України.
