«Тригрошова опера» у Львові: спроба №2

Хоча це, радше, поновлення вистави, прем’єра якої відбулася три роки тому на заньківчанській сцені, але, на жаль, в репертуарі цього театру була один сезон – відбулося лише сім показів. Чи то ковідний період став причиною того, що львів’яни не надто активно йшли в театр, чи тривога передвоєнного стану розлилася в повітрі, але з репертуару «Тригрошову оперу» зняли. Втім, хто встиг її побачити три роки тому, збагнув, що вона виявилася на диво пророчою. Поставив її тоді, як і зараз, режисер Максим Голенко, але, якщо три роки тому його запросили в театр для постановки цієї вистави, то тепер пан Максим сам уже майже півтора року очолює Театр ім. Марії Заньковецької.   

Режисер Максим Голенко розповідає, чому лише зараз наважився на відновлення цієї вистави: «У час постановки «Тригрошової опери» у 2021 році, ми могли лише фантазувати на закладені у творі теми – тепер ми бачимо їх на власні очі. Ця вистава дорослішає разом з країною, відкриває нові сенси. Вона стала занадто актуальною. У ній є два контрастні світи - війни та людей, які з неї повернулися – з болем та моральним правом голосу. І світ поза цією війною – де є корупція, яка паразитує на всьому, включаючи війну. У реальності ми зараз спостерігаємо появу людей зі зброєю, які бачили смерть. Коли вони повертаються у цей «мирний» простір – їм дуже важко, вони не знають, як пристосуватися до іншої реальності.

Я наважився на відновлення «Тригрошової опери», бо вона була схвально сприйнята критикою, німецькими партнерами і частиною глядачів. За цей рік ми вже запропонували глядачеві трохи відмінний репертуар, тому вірю, що цій виставі правильно дати другий шанс – вона драйвова, енергетична».

Насправді, так і є. Чудові вокальні партії (хормейстер – Оксана Явдошин), запальні танцювальні номери (танці – Олексій Бутко), сценографія і костюми – Алія Байтенова) - усе працює злагоджено і справляє враження єдиного організму, хай навіть у ньому діють два антагоністичних «клани». Оркестр під керівництвом Богдана Мочурада знаходиться не в оркестровій ямі, а на «другому поверсі» сценічного простору – там, куди час від часу потрапляють персонажі вистави.

«Тригрошова опера» - один з найпопулярніших творів світової драматургії, адже він, а особливо музика до вистави, отримали світове визнання. «Тригрошова опер» була виконана понад 10 тисяч разів у Європі протягом п’яти років та перекладена 18 різними мовами, окрім того величезними тиражами випускалися грамплатівки й ноти для фортепіано. 

Автор п’єси – німецький поет і драматург Бертольт Брехт. Основою для сюжету п'єси стала знаменита «Опера жебраків» Джона Гея (1728), написана в жанрі баладної опери і заснована на пригодах реальних лондонських шахраїв Джека Шепарда і Джонатана Уайльда. Переробку «Опери жебраків» Брехту замовив Йозеф Ауфріхт, призначений перед цим директором Театру на Шиффбауердаммі; лібретто переклала німецькою мовою письменниця Елізабет Гауптман. В процесі переробки Брехт майже не змінив сюжету, але в його версії з'явилися нові персонажі і змінилося трактування низки образів. Так, якщо у Гея Мекхіт був благородним розбійником (як і його прототипи), а Пічем - спритним підприємцем, то Брехт позбавив Мекхіта благородства: він прагне звести кровопролиття до мінімуму, але це не більше ніж ділова раціоналізація кровопролиття; у «Тригрошовій опері» обидва головні герої - буржуа і підприємці і обоє по суті розбійники.

Музика у цій п'єсі Брехта грала ще важливішу роль, ніж в усіх попередніх; публікуючи «Тригрошову оперу», Брехт вказав, що написана вона «за участю» композитора Курта Вайля, оскільки тексти зонгів нерідко народжувалися разом з музикою. Як свого часу Й.К.Пепуш, співавтор Гея, спародіював в «Опері жебраків» придворну оперу Г. Ф. Генделя, так і Вайль у своїй музиці пародіював стару оперу, вплітаючи в мелодії зонгів джазові мотиви.

Написана у 1928 році, «Тригрошова опера» тоді ж була поставлена в Театрі на Шиффбауердамм і мала сенсаційний успіх; зонги із вистави мали широку популярність.

І от, майже через сто років, герої Брехта і Вайля отримали ще одне життя на сцені Національного театру ім. Марії Заньковецької. Жорсткі та нахабні сплетіння доль поєднуються в заньківчанській постановці з розкішною музикою у виконанні оркестру наживо, джазовими мелодіями з репертуару Луї Армстронґа, Френка Сінатри та Елли Фіцджеральд.

З реакції перших глядачів можна сподіватися, що «друге пришестя» «Тригрошової опери» на заньківчанську сцену буде успішним і вистава посяде гідне місце в репертуарі театру й збиратиме аншлаги.

Людмила ПУЛЯЄВА.

Фото автора.

На фото: сцени з вистави «Тригрошова опера».