«Код Ступки»

Ідея створення Першого Міжнародного мистецького фестивалю «КОД СТУПКИ» невипадкова, адже десять років тому, у 2011-у, Богдан Ступка неодноразово озвучував необхідність започаткування міжнародної платформи, у межах якої Україна стала б місцем знайомства з театральною культурою країн Закавказзя, Прибалтики та Польщі. Ініціаторами фестивалю є продюсерка Ірина Батько-Ступка та «Фонд Богдана Ступки».

      На думку Богдана Сильвестровича, обмін саме з цими країнами розширив би оптику сучасного театру. Богдан Ступка був не лише геніальним актором, а й людиною, яка об’єднувала культури і країни. Він знайшов універсальну мистецьку мову, представлену через психологію створених образів, невербальні й вербальні засоби, які на сцені чи в кіно виявляли КОД Ступки. Кожна роль Актора – це повнота буття в усіх з’явах, мистецький мультиверсум, який поєднував код музики та пластики, зорової образності й психологічної глибини.

      Тому цього року, на пам’ять про Богдана Ступку, творення спільного мистецького простору запропонують митці України та Грузії.  Так, під час відкриття фестивалю виступлять Тбіліський колектив «ХОРАЛ», Національний народний хор України ім. Григорія Верьовки, етноджазовий DUDU Band (Україна-Грузія).

      Проте одним з головних акцентів першого дня - стане показ вистави театру ім. Шота Руставелі «Кінець гри» в постановці Роберта СТУРУА з Давидом Уплісашвілі, Гога Барбакадзе, Леваном Берікашвілі, Наною Пачуашвілі у ролях – 20 листопада на сцені Національного театру ім. І. Франка.

       Вистава «Кінець гри» за п'єсою Семюеля Беккета, яка в інтерпретації грузинського режисера-філософа Роберта Стуруа набуває шекспірівського масштабу, колориту, сили почуттів і градусів емоцій – про останні хвилини існування світу. Якась глобальна катастрофа знищила цивілізацію, живими залишилися лише четверо, й їхній кінець також близький. Як поведуться люди перед смертю, чи приймуть її гідно, чи втратять людську подобу? І що буде далі? Відповідь була у Гамлета: «Далі – тиша». Для Стуруа, схоже, висновок не такий нещадно однозначний.

      «Кінець гри» присвячений пам'яті видатного композитора Гії Канчелі, багаторічного співавтора та друга Роберта Стуруа. Разом вони створили десятки спектаклів, зокрема всього Шекспіра і всього Беккета. Музика «Маестро тиші», як називають Канчелі, також звучить і в цій виставі.

      Перший Міжнародний мистецький фестиваль «КОД СТУПКИ», у якому країною-гостею буде Грузія, передбачатиме зустрічі на різних майданчиках та на сцені театру Франка акторів і музикантів, художників і режисерів, які презентуватимуть своє мистецтво – різними мовами, різними кольорами й звуками, але одним КОДОМ, який прагне розкрити  КОД людини, глибинне єство світу, що може бути явлене в мистецтві.

     Сьогодні в епоху світової пандемії й коронавірусного неспокою духу ми відчуваємо незахищеність мистецтва і людини в цілому. Важливо створити спільний мистецький простір, який об’єднав би представників різних царин мистецтва, щоб показувати різні грані нашого плинного, але безцінного життя.

      Також, серед заходів Першого Міжнародного мистецького фестивалю «КОД СТУПКИ»:

      19 листопада о 14:00 в Театрі ім.І. Франка - зустріч з Робертом Стуруа «Відверто про театр»;

      20 листопада з 12:00 до 20:00 - «Ступка: ретроспектива» в кінотеатрі «ЛІРА» (вул. Велика Житомирська, 40). Покажуть стрічки «Білий птах з чорною ознакою», «Осяяння», «Із життя Остапа Вишні», «Молитва за гетьмана Мазепу». за участі Богдана Ступки.  Вхід ВІЛЬНИЙ;

      21 листопада о 15:00 і галереї Vakulenko art consulting (вул. Костьольна, 8) - відкриття спільної виставки робіт художників України та Грузії «VynoGrad: колір достиглого міста» за участі художників: Владислава Шерешевського, Юрія Вакуленка, Миколи Журавля, Петра Лебединця, Матвія Вайсберга, Анатолія Криволапа, Давида Шарашидзе, Руслана Агірби, Гії Миминошвілі, Бадрі Губіанурі, Тамаза Аваліані.

***

      21 листопада в межах фестивалю «КОД СТУПКИ» в Театрі «Сузір’я» також відбудеться розповідь-презентація збірки «14 GB». Проєкт, який викликав резонанс у англомовному й пострадянському світі: культурологи й теоретики літератури називають його гімном теперішньої Грузії.

       Для України такий проєкт - спосіб побачити Іншого, котрий переживає досвід війни, прагнучи  явити світові нову ідентичність. У проекті є голоси болю й автентичні переживання, людські історії з любов’ю та іронією. Тут немає розпачу, а остання 14-а історія, тобто 14-й гігабайт, - ще не написана сторінка. Це тиша, з якої народжується Надія. Воєнні протистояння в Абхазії - трагедія світового значення й неможливо говорити про сучасну Грузію без розуміння цієї рани. Так само неможливо говорити в світі про Україну без Криму чи Донбасу.

      «14ГБ» - проєкт міжмистецький, але й універсальний за своїм філософським значенням. «14ГБ» - текст про любов, яка перемагає насилля; сміх, який перемагає несвободу; правдивість, яка перемагає диктаторів. Це нова історія Грузії, розказана мовою різних жанрів мистецтва. Артисти нового покоління про травматичне минуле - 14 репрезентацій на 1 гігабайт про події в Абхазії.

      Авторка ідеї створення збірки та укладачка – Теа Каландія; головна консультантка – Ніно Каландія; художниця - Папуна Папаскірі; директорка - Нана Гапріндашвілі; дизайнерка - Ія Махатадзе. «Лаївпрес» отримав право від авторки на публікацію «14ГБ» і книга була видана англійською та російською мовами.

        Тож, 21 листопада відбудеться інтелектуальний полілог, інспірований проєктом «14ГБ». Участь у ньому візьмуть й сучасні грузинські інтелектуали, зокрема - Іване Мчеделадзе із Тбіліського державного університету імені Іване Джавіхішвілі та науково-дослідного Центру україністики імені проф. Отара Баканідзе.

     Важливо осмислити ідентичність Грузії через досвід війни й перемогу духу, через можливість говорити про поразки більш відверто й чесно.

      Війна - досвід, який неможливо переживати на одинці. Сьогодні Україна і Грузія - країни, які перебувають у ситуації осмислення досвіду мілітаристського протистояння, вибудовуючи для світу нову пост-постмодерну ідентичність як заперечення тези Ф. Фукуями про «кінець історії».

       «14ГБ» - текст, який показує, що історія Грузії триває й потребує свого сучасного осмислення.