Ужгородська «Бавка»

Поява цього двомовного (українська, англійська), з вишуканим кольоровим, яскравим дизайном видання, що передає атмосферу веселого лялькового дійства (Галина Корнєва), стала можливою за сприяння Управління культури Закарпатської облдержадміністрації. 

Упорядники й автори – Мирослав Петій, Ніна Малишка, Марина Белоус, Галина Корнєва, поставили собі за мету донести до загалу історію виникнення ідеї створення у старовинному Ужгороді – центрі Срібного Закарпатського краю, театру для найменших глядачів.

У назві «Бавка», так Театр ляльок став називатися відносно недавно, є характерна ознака. «Бавками» у верховинських селах здавна називали видовища, з якими бували там заїжджі лицедії, а учасником давніх вертепів завжди був «бавиля», актор, що виступав з ляльками. Таким чином, назва «Бавка» веде свій початок від давніх традицій народного лялькового мистецтва Закарпаття.

Сучасна історія Ужгородського театру ляльок  розпочалася 35 років тому. Але будівля, вишукана архітектурна скринька в самому центрі міста на площі Театральній, біля пішохідного мосту над звивистим Ужем радує містян із 1900 року! Будинок спроектували будапештські архітектори. У тогочасній Австро-Угорщині було вирішено збудувати міський театр для антрепризних труп, що тоді гастролювали. У 1920-х у будівлі розмістився перший український театр  - «Руський театр «Просвіта». Певний час ним керував корифей українського професійного театру Микола Садовський. Після Другої світової війни тут знайшов прихисток новостворений Закарпатський обласний український муздрамтеатр. І тільки з 1988 року лялькарі назвали це приміщення своїм рідним домом.

Історичний літопис насичено фотоілюстраціями. Поряд з описом організаційного періоду виникнення Театру, формування трупи, перших напрацювань репертуару, йдеться про фундаторів новоствореного колективу, перших: директора Володимира Ліхтея,  головного режисера Миколу Волошина, завліта, відомого письменника Фелікса Кривіна. Вони, з допомогою сил молодого акторського колективу, працювали над створенням самобутнього обличчя нового театру. Розповідь супроводжується фотоматеріалами, що зафіксували постаті творців театру, сцени з перших вистав, репетицій, зустрічі з маленькими глядачами, перші гастрольні подорожі.

У розділі про особистості, які забезпечували подальше щасливе творче життя Театру «Бавка», йдеться про багатолітнього директора Олександра Туряницю, головного режисера Олександра Куцика, їхніх наступників, директора Василя Чайковича, головного режисера Наталю Орешнікову, сьогоднішнього керівника Мирослава Петія.

На знайомстві зі знаковими виставами репертуару «Бавки» можна прослідкувати шлях становлення творчого складу театру, його мистецькі уподобання та сценічні пріоритети. Загалом, творчий стиль театру можна визначити як національно-поетичний, зі значним потягом до експериментальних пошуків у ляльковому мистецтві. Це стосується знакових вистав «Недотепа із Вертепа» Д. Кешелі, «Коняги» Р. Москової, «Цирк Івана Сили» О. Гавроша, «Дерев’яне диво» І. та Я. Златопольських, «Енеїда» І. Котляревського, «Лісова пісня» Лесі Українки, «Тричі славний розбійник Пинтя» О. Гавроша, «У нашім раї на землі» Т. Шевченка та інших.

Окремим значним розділом книги стала розповідь про Міжнародний фестиваль театрів для дітей «Інтерлялька», яким з 1997 року започаткувався широкий фестивальний рух лялькарів. До цього часу «Інтерлялька» залишається найповажнішим серед профільних фестивалів і занесена до календаря Міжнародної асоціації діячів театрів ляльок світу (УНІМА).  

Книга дає уявлення про активне творче життя сучасної «Бавки», нові мистецькі проекти, фестивальні досягнення, що має Театр на міжнародних сценічних майданчиках. Розділ «Персоналії» представляє увесь творчий склад. Творчі портфоліо з яскравими, виразними фото акторів, вистав і образів якнайкраще подають тло мистецького середовища, в якому живуть  і творять актори Театру «Бавка».

Моменти історії створення Театру, звісно, це застиглі миті буття, та розповідь про нинішній шлях театру – то відкритий простір, який передбачає поповнення новими подіями, виставами, фестивальними новинами, відомостями про молодих творчих особистостей. Тож у Книги «Театр граючої ляльки Срібної землі» є майбутнє. Вона може перевидаватися, фіксуючи нові десятиліття й нову історію Театру «Бавка». Хотілося, щоб  обкладинки майбутніх книжок прикрашали написи: «До 50-річчя Закарпатського театру ляльок», «До 100-річчя»…