Комедiя незграбних трагіків
Автора звати Маркіян Камиш. Йому ще немає 30. Син ліквідатора аварії на ЧАЕС. Нелегальний дослідник Зони відчуження. Жив там тижнями. За мотивами пригод написав три книги. Новий роман називається «Чормет». Вийшов у Києві, в «Норі-Друк».
Про що роман? Про металістів. Не музикантів, а нелегальних збирачів металу. Мужчин різного ступеню зруйнованості алкоголем, які останні 30 років «пиляють» Зону, а також підбирають все, що погано лежить, тягнучи в пункти прийомки каструлі й сковорідки, батареї і коробки цвяхів, кришки каналізаційних люків і БТРи. Це — зворотній стрибок у часі до збиральницької цивілізації.
Головний герой — Алік, хазяїн пункту прийомки металобрухту в селі Наливалівка Народницького району, цар і бог місцевих хануриків, у яких він приймає здобич в обмін на пляшку денатурату. Вище за нього — тільки зорі на погонах ментів, яким він через дурнуватий (але смачно описаний) інцидент лишається винен немалу суму грошей. Власне, рушій роману — історія про те, як Алік шукає гроші на викуп свого паспорту, що лежить у відділку.
Алік — поет своєї справи. Він не чужий високих міркувань — наприклад, дізнавшись, що ядро Землі складається з металу, намагається порахувати, скільки б він міг заробити, якби здав його в прийомку, але зрештою вирішує, що цю купу сам Господь Бог відклав собі на чорний день. Камиш соковито і зі знанням деталей описує цей дикий побут на вічному поліському фронтирі, де характери прості, а пристрасті розпечені, як у хорошому вестерні. І закінчується все, як і годиться у вестерні, масовою стріляниною, але стріляють не людей, а чумних свиней, що розбігаються по селу. І під шумок падає Ілліч зі свого постаменту — не через декомунізацію, а тому, що в ньому «тонн п’ять» бронзи.
Власне, головне, що вийшло в автора — змалювати свіжими фарбами цей злиденний кавардак, цю палеолітичну нісенітницю, що завелася всього в сотні кілометрах від Києва.
Абсурд чормету.
Епос брухту.
Комедія незграбних трагіків.
