Дипломатія азовського зіткнення
Путін підвищує ставки перед зустріччю з Трампом
Все йшло до того, що Азовське море і Керченська протока стануть ареною напівгарячого зіткнення між Україною і Росією. Москва, яка останнім часом зазнала низку дипломатичних поразок і іміджевих втрат, гостро потребувала приводу для демонстрації своєї сили. До того ж рейтинг Путіна почав падати з усе більшою швидкістю і зовнішньополітичний успіх, нехай і в пропагандистському оформленні, виявився вкрай необхідним. Все це зумовило азовське загострення, якщо судити з внутрішньополітичної російської ситуації.
Українська частина теж розпадається на внутрішню і зовнішню. Треба відверто сказати, що похід українських катерів був підготовлений геть погано. Тут ми не розглядаємо морську складову. Поговоримо про військово-технічну і дипломатичну.
Прохід наших катерів у вересні в Азовське море наробив багато галасу в Білокам'яній і справив там досить сильне враження. Не важко було здогадатися, що в Кремлі обов'язково на наступний подібний випадок приготувалися і діятимуть максимально жорстко.
Звідси йшла необхідність передбачити різні варіанти, зокрема і відвертої провокації з використанням зброї та можливої стрільби на ураження. Вересневий прохід у Москві розглядали як приниження і замах на російську приналежність Криму. Немає нічого дивного, що російські військові і прикордонники влаштували зухвалу провокацію. Набагато важливіше для нас, чому до цього не були готові українські моряки. Чому їх не супроводжували і не було забезпечено відповідну підтримку.
Якщо задумали йти на загострення, а це дійсно так, то слід було відповідним чином підготуватися і чітко дати зрозуміти іншій стороні про готовність до відсічі. Не в тому зараз Росія стані, щоб затівати чергову війну з Україною. Агресор розуміє лише мову сили. Якщо зараз у нас такої сили немає, то не слід затівати подібні заходи, в результаті яких наш і без того слабкий флот несе матеріальні втрати, але що ще важливіше, у полон потрапляють наші люди. І все це виключно через недоробки військових і дипломатів, відсутність узгоджених дій між різними родами військ. Виникає природне запитання про якість вищого командного складу наших ВМС і можливі організаційні та кадрові рішення з метою поліпшення становища.
І ще одне. Наша країна дуже вразлива з боку морів. Як Чорного, так і Азовського. Наші ВМС не відповідають завданням, які повинні розв’язувати щодо захисту наших територіальних вод і економічної зони.
Флот - дорогий вид збройних сил. Це не тільки кораблі, порти, берегова інфраструктура й авіація. Ще більшою мірою - це підготовлений особовий склад по всій вертикалі. Проте без відповідних витрат обійтися неможливо. Якщо американці пропонують нам свої кораблі, то слід їх брати. Побічно це підтверджується нервовою реакцією в Москві на таку перспективу.
Росія скористається тим, що сталося, для демонстрації своєї сили і слабкості України. Слід очікувати пропагандистського наповнення на федеральних каналах для Заходу. Ось у Києві заявляли, що у них найсильніша армія в Європі, а на ділі не можуть навіть три катери свої захистити. Треба ясно розуміти, що завдано удару по іміджу країни і значною мірою ми самі в цьому винні. Голову посипати попелом не потрібно, а ось необхідні висновки в найширшому сенсі зробити вкрай важливо.
Після того, як Путін заявив, що чекає зміни влади в Україні в результаті виборів у березні і восени майбутнього року, стала очевидною тактика Москви на підрив рейтингу президента Порошенка. Гра ця багатокомпонентна, і військово-стратегічна складова в ній одна з багатьох. Проте азовський інцидент, на думку московських планувальників, мав би значно знизити підтримку Порошенка. Адже удар завдавався по ньому як головнокомандувачу. У країні, яка веде війну, це суттєво.
Друга складова - це ймовірність виникнення паніки в Україні через загрозу нової війни. На цій хвилі в Москві сподіваються на зростання пацифістських настроїв і збільшення підтримки так званої партії миру і відповідних проросійських політиків, які відверто ведуть до змови з агресором на його умовах. Як наслідок, в сусідній країні сподіваються на прихід до влади в Україні так званих угодоздатних політиків. Наводити їхній перелік немає необхідності, вони у нас добре відомі з численних білбордів і виступів на ток-шоу.
Вочевидь у Москві не очікували можливого введення в Україні воєнного стану і малоймовірного, але перенесення виборів. При цьому кожна нова подібна провокація буде тільки сприяти ухваленню українським керівництвом подібного варіанту дій. І тоді вся московська конструкція руйнується як картковий будиночок.
І останнє. Міжнародна реакція на російську провокацію виявилася зовсім не такою, на яку в Москві розраховували. Найбільше повинна збентежити Туреччина, яка виступила з досить жорсткою заявою. Справа йде до того, що так чи інакше, але кораблі країн НАТО за українським запрошенням з'являться в Азовському морі. І тоді нинішня провокація вилізе Росії зовсім іншими наслідками, яких вона так намагається уникнути.
