«Львівська політехніка» навчає української вимушено переміщених осіб
Йдеться відразу про два проєкти, що їх започаткував Національний університет, – на кафедрі української мови Інституту гуманітарних та соціальних наук (школа «Українська – єднає») та в Міжнародному інституті освіти, культури та зв’язків з діаспорою (розмовний клуб «Говорімо українською»). Про це «Дню» розповіла керівниця Центру комунікацій «Львівської політехніки» Наталія Павлишин.
Весняна школа «Українська – єднає» була задумана як інструмент вивчення української мови для російськомовних внутрішньо переміщених осіб у Львові, які хочуть вдосконалити знання з української. Одначе на оголошення відгукнулися люди з різних куточків України і з-за меж України також. Впродовж доби, поки тривала реєстрація, на навчання записалися 1067 охочих – з Харкова, Києва, Житомира, Волині, Закарпаття та Львівщини.
«Щоб забезпечити навчання такого числа людей, зусилля об’єднали не лише викладачі кафедри української мови «Львівської політехніки», а й їхні колеги, які в різний час працювали на цій кафедрі, викладачі коледжів нашого університету, а також філологи з інших закладів вищої освіти Львова, вчителі», – цитує Наталія Павлишин завідувачку кафедри української мови Інституту гуманітарних та соціальних наук Зоряну Куньч.
І додає, що для курсу «Українська – єднає» вдалося зібрати чималий колектив, який працюватиме зі 45 групами, в кожній з яких – до 25 осіб. Серед зареєстрованих на навчання – люди різного віку. Є й діти – 5 – 15 років.
Заняття відбуватимуться двічі на тиждень до 30 квітня. Курс «Українська –єднає» – це інтенсив на вісім занять, де поєднають практичну й теоретичну компоненти. Передбачено й наступний етап розвитку проєкту – стаціонарні курси вивчення української.
Розмовний клуб «Говорімо українською!» Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою «Львівської політехніки» теж працюватиме двічі на тиждень в онлайн-режимі і передбачає формат невимушеного спілкування на цікаві для слухачів теми, що допоможе вимушено переселеним особам подолати мовний бар’єр і перейти на спілкування українською.
Директорка МІОКу Ірина Ключковська розповідає, що, розпочавши реєстрацію, працівники інституту за три дні отримали 800 заяв із різних куточків України.
«Такий попит – дуже позитивний показник, – говорить Ірина Ключковська. – Нашого інститутського ресурсу замало, адже маємо лише десять філологів. Та у співпраці з департаментом освіти і науки Львівської облдержадміністрації вдалося залучити філологів з області. Окрема група педагогів долучилася з Дрогобича, з університетів Львова, Києва, Тернополя та Харкова, які в різний час приїжджали до нас на наукові конференції і семінари. Також тих, хто викладав українську мову як іноземну. Ми сформували потужну команду із 45 викладачів. Маємо розроблене власне навчально-методичне забезпечення: підручники, посібники, портал з вивчення української мови як іноземної (з рекомендаціями для вчителів та студентів)».
Клуб працюватиме до 19 травня. Слухачів не вчитимуть граматики (адже не йдеться про складання ЗНО), а допомагатимуть бути впевненими у своєму українстві. Тож акцентуватимуть передовсім на побутовій лексиці, яка дасть можливість комфортно почуватися в україномовному середовищі. Не оминатимуть увагою і культурологічний аспект.
«Для команди МІОКу дуже важливо, щоб учасники нашого розмовного клубу також здобули знання про історію та культуру, про мистецькі здобутки України, – наголошує Ірина Михайлівна. – Вважаю, що мова – це зброя! Тож у такі часи озброєними повинні бути всі. Ми допоможемо людям освоїти мову, подолати психологічний бар’єр. Важливо здобути знання, а далі практикувати в україномовному середовищі – на вулиці, в магазині, аптеці…».
Заняття проходитимуть двічі на тиждень. Час від часу на дискусійні клуби міоківці запрошуватимуть діячів культури та успішних у різних галузях людей. В інституті зазначають, що досвід 15-річного викладання української мови як іноземної, колосальні напрацювання, професійно розроблені посібники, поза сумнівом, допоможуть людям закохатися в українську мову, культуру та ідентичність. І вкотре наголошують, що нікому нічого не нав’язуватимуть, а працюватимуть із людьми, які самі хочуть вивчити українську.
Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів
