Дата для нагородження — 30 листопада — обрана невипадково. У цей день 2013 року, після розгону студентів на Майдані у Києві, правозахисники та юристи об’єдналися під назвою «Євромайдан SOS» для допомоги постраждалим. Саме цю дату в організації вважають початком активізації волонтерського руху в Україні, тому і обрали її для вручення премії.

Ця відзнака не є грошовою, оскільки це суперечить засадам волонтерства. Олександра Матвійчук, координаторка «Євромайдану SOS» і член журі, наголошує: «Волонтерська премія — це не спосіб відзначити кращих із кращих. Це спосіб сказати символічне «дякую» кожному волонтеру і показати нашому суспільству, як багато серед нас звичайних людей, котрі роблять надзвичайні речі».

«ДЕНЬ» СТАВ ПАРТНЕРОМ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ПРЕМІЇ. «АРТПРИЧАЛ», ДЕ ВРУЧАЛИ ВІДЗНАКИ, ПРИКРАСИЛИ РОБОТАМИ ПЕРЕМОЖЦІВ НАШОГО ФОТОКОНКУРСУ. ДО РЕЧІ, ГЕРОЇНЯ ФОТО «СТИЛІСТ», ЩО НА ЗНІМКУ, ЦЬОГО РОКУ ПОКИНУЛА РОБОТУ У ПРЕСТИЖНОМУ САЛОНІ І НА ТРИ РОКИ ПІДПИСАЛА КОНТРАКТ ЗІ ЗБРОЙНИМИ СИЛАМИ

«День» виступив партнером події. Залу простору «АртПРИЧАЛ», де вручали нагороди, прикрасили роботами учасників нашого фотоконкурсу, а переможці, яких журі обрало із понад 100 номінантів, отримали у подарунок публіцистичний триптих із серії «Новітня історія для «чайників».

Першою лауреаткою волонтерської премії стала Ірина Гук. Вона курує медичний напрямок організації «Народний Тил». Разом із товаришами жінка збирає й відправляє на фронт бойові аптечки, препарати та спорядження, необхідні військовим лікарям та шпиталям у зоні бойових дій. Ірина також забезпечує санінструкторів спеціальними рюкзаками із матеріалами для першої допомоги, а також повністю укомплектованими реанімобілями.

ОДНА З ПЕРЕМОЖНИЦЬ ПРЕМІЇ ЛЮДМИЛА ГЛОНДАР ОТРИМУЄ В ПОДАРУНОК НАШ ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ ТРИПТИХ ІЗ СЕРІЇ «НОВІТНЯ ІСТОРІЯ ДЛЯ «ЧАЙНИКІВ». ЛЮДМИЛА БОРЕТЬСЯ ЗА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ, ОДНИМ ІЗ ЯКИХ Є ЇЇ БРАТ СЕРГІЙ

Крім того, Ірина координує адресну допомогу дітям загиблих воїнів у межах проекту «Діти Народного Тилу». Волонтери надають кошти як на невеликі потреби малечі (книги, велосипеди тощо), так і на масштабніші, як, наприклад, відпочинок на морі.

Друга переможниця, Людмила Глондар, бореться за порятунок життя полонених, серед яких її брат, кадровий військовий із Кропивницького Сергій Глондар, та його колега і земляк Олександр Коріньков. Спецпризначенці  потрапили у полон ще під час боїв за Дебальцеве на початку 2015 року і досі перебувають там. Людмила не пропускає жодної нагоди нагадати про це. Разом із іншими родичами військовополонених вона організовувала прес-конференції та мітинги не тільки у своєму місті, а й під Адміністрацією Президента. Жінку дуже ображає те, що обивателі, а іноді й чиновники, часто називають такі акції проплаченими. Вона наголошує, що ведеться боротьба за життя людей, яке все ще під загрозою, а не за перемогу в політичних інтригах, і просить підтримки у волонтерів та усіх небайдужих.

Ще одну нагороду отримав Антон Дубішин. Попри важку хворобу, що майже знерухомила його, хлопець допомагав вихованцям інтернатів та дитбудинків, а з 2014 року — і бійцям АТО. Антон не тільки збирає кошти на речі, продукти та ліки для фронту, а й відвідує поранених у шпиталях. Він безліч разів стикався з несправедливістю та байдужістю оточуючих і питав себе, чому суспільство не сприймає його таким, яким він є. Пізніше хлопець зрозумів, що люди дослухатимуться до тебе, коли ти приймеш себе, повіриш у власну силу та самостійно встановлюватимеш правила гри. Своїм прикладом Антон прагне підбадьорити поранених бійців та людей з інвалідністю, закликає їх не опускати руки, а виходити з дому і робити щось корисне для себе та інших.

Одна з ініціатив Антона — запросити захисників України на спільний відпочинок до більярд-клубу та піцерії. Після спілкування у невимушеній атмосфері, хлопці зламали бар’єри стереотипів та страхів і розійшлися добрими друзями.

Антон прагне бути корисним суспільству, в якому живе, і не вважає інвалідність перешкодою цьому. Схожа позиція і у переможця глядацьких симпатій, точніше, симпатій користувачів Facebook. Аскольд Наумець — 80-річний киянин, який уже третій рік щомісяця заносить частину своєї пенсії до волонтерського центру на вулиці Фролівській. Свою «десятину» чоловік доповнює зібраними пластиковими кришечками, які використовуються для виробництва протезів. Йому не завжди легко, проте допомога сусідів і знайомих, усвідомлення значущості цих дій не дозволяють здатися.

На церемонії вручення зібралося кількасот волонтерів. Це невелика частина загалу, проте із таких крапель складається море — громадянське суспільство, яке набагато сильніше та дієвіше за будь-які державні інституції. І кожен, нехай не завжди великий та помітний результат, є важливим внеском у розбудову нової України і найкращою подякою для того, хто чесно і самовіддано робить свою справу.