Знайомтесь, шедеври!
Чорноволосий молодик втупився у пальці й ліниво бавиться з паличкою. Це — Понтій Пілат, яким його уявив польський художник Яцек Мальчевський. Із експлікації дізнаюсь, що такого незвичного прокуратора Риму митець малював зі свого друга, живописця та реставратора Мечислава Гасецького. Сам Христос, зв’язаний чоловік, який рукою підпирає підборіддя й дивиться ніби в нікуди, має автопортретні риси. Картину «Христос перед Пілатом», створену 1910 року, зараз можна побачити в Музеї Ханенків на виставці «Малярство польське» в рамках проекту «Європейський вимір».
МИСТЕЦТВО, ЯКЕ ФОРМУВАЛО НАЦІОНАЛЬНУ ПАМ’ЯТЬ
Експонати виставки — а це понад двадцять полотен польських митців XVIII — початку XX століть — зі збірки Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького. У галереї зберігається найцінніша в Україні й потужна в масштабах Європи колекція творів польських художників. Зокрема, це картини згаданого Яцека Мальчевського, Генрика Семірадського, Яна Матейка, Ольги Бознанської, Войцеха Коссака... Ці скарби у країні рідко бачать і мало знають, і ось вперше їх представили в Києві.
ГЕНРИК СЕМІРАДСЬКИЙ. «ХРИСТОС І САМАРИТЯНКА». 1890 Р.
«Львів — місто, де на початку ХХ століття відбувалися три національні відродження: українське, польське в умовах бездержавності та єврейське, — говорить Тарас Возняк, генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького. — Відповідно, кожне це середовище формувало свій канон. В умовах бездержавності мистецтво є формою декларування того, що ми існуємо й розвиваємося. Так формувалася не тільки національна пам’ять — на виставці ми бачимо не тільки історичні картини, а й національні міфи. І оскільки Львів був одним із центрів національного відродження, там залишилось так багато насправді шедеврів польського мистецтва. Лише одна-дві збірки у Польщі можуть конкурувати з усіма львівськими музеями».
Чого вартує лише картина «За прикладом богів» Генрика Семірадського, на якій пара закоханих зійшла на берег із човна та обіймається, подібно до мармурових Амура та Психеї поруч. Воїни на конях жахаються напіврозкладеним решткам французьких солдатів, які особливо вирізняються на снігу, — це «Весна 1813 року» Войцеха Коссака, майстра історичного живопису, який полюбляв тему наполеонівських війн. А поруч — квіти серед снігу, точніше, жінка у квітчастому вбранні на картині «Зимове сонце в Карпатах» Владислава Яроцького. Тож «Малярство польське» пробуджує огром протилежних емоцій.
РІЗНІ ТА ПРЕКРАСНІ
«У жодному музеї нашої країни немає такої перфектної колекції польського живопису! — захоплено каже Олена Живкова, кураторка виставки «Малярство польське», заступниця генерального директора Музею Ханенків з наукової роботи. — У Києві її взагалі немає. До речі, на цій виставці ми показуємо одну картину польського автора з наших фондів, тому що раніше у нас не було нагоди представити її в певному контексті». Йдеться про роботу «Бистра напровесні» видатного польського пейзажиста Юліана Фалата. Поруч — його ж робота «Сніг» із львівської збірки.
ГАБРІЕЛЬ ГОГЕНДОРФ. «ПІД БОРИСОВОМ». 1889 Р.
Художники сусідки-Польщі в Україні відомі менше, ніж французькі, італійські, нідерландські. Проте представлені в Музеї Ханенків автори знані в багатьох країнах. Тим більше, часто вони вчились і працювали по всьому світу. Той-таки Юліан Фалат вчився в Мюнхенській академії мистецтв, подорожував Європою та Азією, десять років пробув у Берліні на особисте запрошення імператора Вільгельма ІІ. А роботи художниці-експериментаторки Ольги Бознанської, яка більшу частину життя провела в Парижі, експонувалися у Салоні Тюїльрі та на регулярних паризьких виставках жінок-художниць. Також Ольга Бознанська була кавалером ордену Почесного легіону. Художниця уславилась своїми портретами, от і на виставці у Музеї Ханенків можна побачити її «Портрет дітей».
«Ми вирішили показати польське мистецтво як одну з потужних шкіл європейського мистецтва від XVIII до ХХ століть, — коментує Олена Живкова. — Прагнули показати всі напрями, різних художників: академістів, реалістів, модерністів. У одному просторі складно об’єднати такі різні твори, але, як на мене, це вдалося. Зокрема тому, що Тарас Возняк дозволив нам відібрати найкраще». До речі, дізнатися історію тої чи іншої картини, контекст, у якому творив автор, можна завдяки фаховим анотаціям, для яких використовували матеріали науковців Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Візницького — Ігоря Хомина та Вікторії Сусак.
НЕВІДОМІ СКАРБИ УКРАЇНСЬКИХ МУЗЕЇВ
Сам проект «Європейський вимір», актуальний від своєї появи 2012 року, в контексті російської агресії та інтеграції України до ЄС, стає ще важливішим. «За часів Януковича, коли Росія дуже хотіла повернути Україну в лоно «совка», в Москві відбулася виставка європейського живопису з музеїв України. Над цим проектом працювали не лише політики, а й професіонали. Ми відібрали з дев’яти музеїв України сто шедеврів, які й показали в Росії. Але росіяни назвали ту виставку «Повернення «Святого Луки», за назвою картини Франса Хальса з одеського музею, презентованої на цій виставці, й це мало свій підтекст, — згадує Олена Живкова. — Ту саму виставку, коли вона закінчила роботу в Москві, розмістили у наших залах. І назвали її, трохи в пику тій назві, «Європейський вимір». Бо в музеях України справді зберігаються величезні скарби європейського мистецтва. Ми — Європа ще й тому, що зберігаємо частину європейської культурної спадщини».
«Малярство польське» є третьою виставкою у рамках проекту «Європейський вимір». Крім згаданої виставки 2012 року, три роки тому в Києві показали «Скарби баронів де Шодуар» — експозицію європейського живопису з Житомирського краєзнавчого музею.
ВЛАДИСЛАВ ЯРОЦЬКИЙ. «ЗИМОВЕ СОНЦЕ В КАРПАТАХ». 1929 Р.
«В Україні є шедеври, якими пишалося б кожне європейське місто. Але ці твори майже невідомі в нашій країні, — веде далі Олена Живкова. — Всі могли б їздити до Львова подивитися Жоржа де Латура, до Луцька — Юбера Робера, оригінального, прекрасного. До Одеси їздили б побачити твори Франса Хальса й Алессандро Маньяско. Я можу продовжити перелік, у наших регіональних музеях можна зібрати колекцію шедеврів... Але наші люди скоріше підуть у Лувр або поїдуть в Амстердам — дивитися того ж Хальса, а в Луцьк чомусь не поїдуть. І проект «Європейський вимір» започаткували, щоб зробити модними, відомими, улюбленими наші шедеври, які представляють в Україні європейську культуру».
ЮЗЕФ МЕГОФФЕР. «EUROPA JUBILANS» («ЄВРОПА, ЩО ТРІУМФУЄ»). 1905 Р.
В Європі нерідко влаштовують потужні виставки, які гастролюють містами. «Там на такі проекти завжди існують спонсори, — зауважує заступниця генерального директора Музею Ханенків. — Це — дорого, і, як правило, спонсорами таких проектів виступає не держава. Проте це вдячна справа, популярна в Західній Європі. Сподіваюсь, у нас теж настане час, коли хтось зголоситься на такий проект».
Тож відкриваємо своє європейське — наприклад, на виставці «Малярство польське» у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Виставка триває по 3 вересня.