Діти — се наш дорогий скарб, се наша надія, се — молода Україна.
Олена Пчілка, українська письменниця, меценатка, перекладачка, фольклористка, публіцистка, громадська діячка

З’їзд «Народного фронту»: варіантів небагато

«Порошенко ще влітку збирався відправити Гройсмана у відставку, але цьому завадила позиція Яценюка. Не виключно, що НФ і нинішній прем’єр об’єднаються», - експерт

З’їзд «Народного фронту» в столичному Мистецькому арсеналі. Три роки тому Арсеній Яценюк разом із Олександром Турчиновим так само виступали в цих стінах. Тоді Яценюк був ще прем’єр-міністром, а Турчинов головою РНБО як і зараз. Перший протримався на своїй посаді до весни 2016-го. Перед відставкою пан Яценюк виглядав на диво радісним. Ганебна кампанія проти нього під назвою «Біжи, кролик, біжи», критика у проваленій політиці уряду домоглася свого. Щоправда, на теперішньому суботньому з’їзді Яценюк вкотре виправдовувався – країна була в занепаді, Росія напала, кров, втрати, мізерний бюджет і великі борги. А ще – відсутність збалансованого державного механізму, який треба було створювати заново. Але факт наявності пана Турчинова та низки інших «вічних» персон (наприклад, Арсена Авакова та Сергія Пашинського) наче натякав, що насправді дружба, хоча б і зі сварками та непорозуміннями, тих, хто прийшов на тлі Майдану до влади прямо з його сцени, нікуди не дівалася. А якщо глянути на знімки домайданівського періоду, то стане зрозумілим, що всі ці персонажі взагалі нікуди не дівалися. Зник Янукович разом з Донбасом і Кримом, а вони залишились. І тепер вже в їхній «пісочниці» тривають свої інтриги.

Відкрив з’їзд по-особливому відвертий Арсеній Яценюк, який буквально завалив компліментами присутнього в перших рядах прем’єра Володимира Гройсмана. Захоплена похвала Яценюка межувала із самоприниженням. Процитуємо його:

«Пригадую ті перші дні в Кабміні при повній відсутності системи управління. Тоді Володимир Гройсман погодився на те, щоб стати віце-прем’єром і міністром регіонального розвитку. Для мене важливе відчуття команди, розуміти, що ти можеш на когось опертись. Це можливо тоді, коли ти знаєш: якщо звернешся до людини з проханням, то воно точно буде виконано. Я підкреслюю – з проханням (! – Авт.), бо саме так треба будувати стосунки в уряді. І тоді на його голову звалилась неймовірна кількість завдань – починаючи із трагічної історії, коли РФ скоїла міжнародний злочин і збила літак МН-17. Він цим займався. І закінчуючи тим, що інколи, коли тільки відкривались двері в кабінет КМУ, я знав, що скаже Володимир Гройсман: «Ти децентралізацію будеш приймати чи не будеш?» (! – Авт.). І таких було десятки випадків. Хто тоді взагалі міг повірити в те, що будуть територіальні громади і що в місцевих бюджетах будуть мільярдні гроші? Він на цьому наполягав. Ми всі повірили і це сталося. Я можу дуже багато чого перераховувати про нього вже не кажучи про ті рішення, які він зараз приймає. Я б ті рішення напевно не приймав. Тому я не прем’єр, а він прем’єр (! – Авт.). Пенсійна реформа, заробітні платні, соціальні видатки. Він веде зараз саме ту політику, яка потрібна країні».

Слова Яценюка дійсно звучали єлейно. І це не дивно, враховуючи рейтинг «Народного фронту». Точніше його відсутність. До недавнього часу багато хто говорив про альянс БПП і НФ. Дві сили з начебто одного лона тих, кого привів до влади Майдан. Але зараз все більш очевидно, що Петро Порошенко стає самотнім. Навіть його земляк Володимир Гройсман веде свою гру, не дивлячись на нещодавні запевнення в монолітній дружбі Президента і прем’єра на засіданні Ради регіонального розвитку. Тоді вони в унісон розправились з очільником Держгеокадастру.

По завершенні промови Яценюк надав слово самому Гройсману назвавши його «прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом і другом Володимиром». Слова останнього були більш стримані, але не менш налаштованими дружньо.

«У «Народного фронту» насправді не так багато варіантів, - говорить «Дню» президент Фонду національних стратегій, співзасновник Українського інституту майбутнього Тарас Березовець одразу по закінченню промови Гройсмана. - Існують три учасника переговорів: БПП, «Народний фронт» і Вінницька європейська стратегія Гройсмана. По суті Гройсман веде перемовини від окремої партії і вимагає собі окремі квоти. Це і стало однією з причин буксування цих переговорів. Гройсман вимагав дуже велику квоту для себе. Відповідно Порошенко і Яценюк йому в цьому відмовили. Тому на сьогодні жодних переговорів не ведеться і це факт. Якщо ж вони домовляться на якихось умовах, то це означатиме, що у них буде єдиний партійний список і єдиний кандидат в Президенти. Якщо цього не буде, то це означатиме, що списків може бути три і кандидатів в Президенти, як мінімум, двоє – Порошенко і Яценюк. У випадку з партіями, БПП піде окремим списком, а «Народний фронт» окремим. Можливо відбудеться ребрендінг і замість «Народного фронту» виникне інша партія. Гройсман скоріше всього буде створювати а-ля партію мерів. Ходять чутки, що цю партію можуть очолити Гройсман і Кличко. Гройсман давно вже веде самостійну гру від Президента. Насправді Порошенко ще влітку збирався відправити його у відставку. Цьому завадила лише позиція Яценюка і Луценка. Луценко виступив медіатором на цих переговорах і залагодив, наскільки це було можливо, згаданий конфлікт. Але конфлікт досі не вичерпаний і знаходиться в латентній фазі. До весни ніхто вже Гройсмана знімати не буде. Якщо все буде спокійно, то можливо цього ніхто не робитиме і до виборів. Я не виключаю, що Гройсман буде об’єднуватись з Яценюком. Останній назвав його сьогодні другом і згадав їхню спільну історію. Гройсман йому відповів, що «у нас є лідер, якому ми всі довіряємо і це Арсеній Яценюк». Це було дуже підозрілим, бо чомусь він не назвав лідером Президента».

За лаштунками заходу журналіст Сергій Щербина поділився з «Днем» своїми думками: «Те, що Гройсман у добрих стосунках з «Народним фронтом» – це давно відомо. Він регулярно консультується з багатьох питань з Яценюком і останній досі має великий вплив на політику сьогоднішнього Кабміну. Це не є особливим секретом. Інша справа, що саме зараз ми побачили відверту і публічну демонстрацію прихильності один до одного Яценюка і Гройсмана. Зрозуміло, що Гройсман не стане в найближчий перспективі членом «Народного фронту». Але така публічність говорить про те, що позиція Яценюка дуже близька Гройсману. Мені б цікаво було почути реакцію Петра Порошенка на цей захід. Цей з’їзд трошки нагадує тролінг Петра Олексійовича зі сторони його партнерів по коаліції. Це демонстрація певними людьми своєї сили. Мало хто помітив, що на з"їзді присутні троє депутатів від БПП, які все це спостерігали на власні очі. Я кажу про голову фракції БПП Артура Герасимова, якого скоріше всього запросили по коаліційній лінії, був також Григорій Шверк та Дмитро Андрієвський. Раніше дійсно тривали розмови про об’єднання партій. На сьогодні ці перемовини вже не ведуться. Процес завис. Непублічно керівництво «Народного фронту» ще кілька місяців назад говорило, що або Петро Олексійович з нами домовляється, або ми йдемо на президентські вибори зі своїм кандидатом після ребрендингу партії. Чим це може скінчитись для Порошенка? Проблема для нього полягає в тому, що всі вони працюють в одному електоральному полі і відповідно можуть розпорошити його рейтинг. Яценюк і Гройсман навряд можуть стати президентами, але зіпсувати рейтинг Порошенку можуть. І тоді у Порошенка можуть виникнути проблеми вже з першим туром, а не з другим».

«Тріумвірат» із сил Порошенка, Яценюка і тепер вже Гройсмана поки що не нагадує лебедя, рака та щуку. Немає відчуття і того, що вони не договороздатні між собою. Говорячи ж в цілому про політичний виборчий контекст, не можна не згадати про треті сили, які можуть стати для «тріумвірату» серйозною загрозою, де і проросійські партії, і старі-нові обличчя на кшталт співаків, які президентами можуть не стати, але при цьому відтягнуть на себе голоси і, відповідно, підвищать ціну «другого терміну».

І тут, волею не волею, коли чуєш апеляцію виступаючих на з’їзді «Народного фронту», абсолютно переважна більшість з яких знаходяться при владі, до війни з РФ, яка поставила Україну в надскладні умови, думається: а що було б, якби Путін був хорошим? Уявімо собі, що завтра замість Путіна до влади приходить хтось інший, хто влаштує і «старий» Кремль, і Захід. Якою буде риторика цих політичних проектів, готових до ребрендінгу своїх партій так, як наче це торгова фірма, а не справжня відповідальна політична партія?

Валентин ТОРБА, «День». Фото Руслана КАНЮКИ, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів
comments powered by HyperComments