Азіати йдуть

Минулого літа на волинському відрізку кордону стався випадок просто неймовірний. З польського боку через кордон перелетів вертоліт, приземлився на українській території, підібрав кільканадцять мігрантів-азіатів і преспокійно полетів назад. У різний час так повторилося кілька разів. Прикордонники фіксували порушення кордону, але перешкодити не могли: кожна така акція тривала дві-три хвилини. Зрозуміло, ні польські власті, ні польські військовики-авіатори стосунку до цього не мали. Польоти були чисто комерційні й, звісно, дуже рентабельні.

КОНТРАБАНДИСТИ "ЖИВОГО ТОВАРУ"

Канали нелегальної міграції через кордон організовують, зазвичай, знавці своєї справи. Нещодавно в місті Любомль Волинської області відбувся суд над групою провідників, що "працювали" з мігрантами. То були зовсім не випадкові люди: Василь Демедюк - колишній працівник дорожньої міліції, фактичний керівник групи, Анатолій Семенюк - колишній прапорщик прикордонної застави, Олександр Ромах - місцевий житель, що добре знав прикордонну територію. Конвейєр діяв таким чином. З Києва, де концентруються маси мігрантів, доставляли партію "живого товару". Займався цим у нашій столиці підприємливий хлопець Жаудат Рашид Ханнан, сирійський курд. На Волині жадаючих Європи забирав у своє розпорядження Василь Демедюк. Разом з пухкою пачкою валюти, звичайно. Далі вступала в дію вже місцева технологія. Семенюк і Ромах вели азіатів до кордону, шматками ковдри ізолювали дроти перед контрольно-слідовою смугою, в утворену дірку обережно протискувалися сирійці, іранці, афганці, шріланкійці, індуси тощо. З ними проходив на польський бік і Олександр Ромах. Його завданням було провести мігрантів через контрольно-слідову смугу й переправити через Західний Буг.

Тим часом Анатолій Семенюк мчав на прикордонний контрольно-пропускний пункт, щоб законним чином відбути у Польщу, де в певному місці й зустрічав основну команду. Там організовував уже польський транспорт, яким відправляв нелегалів у Хелм, Люблін чи Варшаву. Після повернення вони разом з Ромахом доповідали Демедюку про завершення операції й одержували від нього винагороду. Як правило, 250 мільйонів карбованців кожен.

Щоправда, бувало, хлопці "відбивалися від рук" - проводили акцію без Демедюка. То була, можна сказати, халтура. Вони так само в Любомльському районі зустрічали іноземців з Києва, що їх там залишав Жаудат Рашид Ханнан, проводили їх до кордону, давали в руки обценьки й запевняли: пройдете крізь дроти - вважайте, ви в Європі! Самі зникали (з грошима, звісно), а наївних азіатів тут же ловили прикордонники.

Халтура була винятком. Загалом же провідники працювали сумлінно. Група Демедюка діяла більш ніж два роки, доки не потрапила в поле зору співробітників Служби безпеки України у Волинській області. Внаслідок вдало проведеної спільно з прикордонниками операції були затримані загалом дванадцять порушників кордону. Далі майже вісім місяців слідчі УСБУ вели слідство в цій справі. Під час судового розгляду вдалося довести лише три випадки порушення державного кордону. Насправді їх було, мабуть, значно більше.

Демедюк одного разу спіймався. Його судили й дали три роки ув'язнення з відстрочкою виконання вироку на два роки. Але бізнес був настільки привабливий, що він продовжував ним займатися. За другим разом йому дали чотири роки трудової колонії загального режиму, його напарникам - два з половиною роки кожному з відстрочкою виконання вироку на два роки. Сирійський курд з київською пропискою засуджений на один рік і три місяці ув'язнення.

СУД КОРДОНУ НЕ ЗАМІНИТЬ

Власне, ці вироки й наводять на роздуми. Звичайно, не колесувати ж провідників через кордон. Але надто м'які присуди, відстрочки виконання вироків - то не просто прояв гуманності нашого суду. То свого роду індульгенція злочинцеві на його майбутні діяння. Суд замість покарання ніби сварить його пальцем: ну-ну, якщо продовжуватимеш, справді покараю. А з іншого боку - суд має цілковиту рацію, коли чинить гуманно, адже для цього різновиду злочинів у нас є всі об'єктивні передумови. І створює їх сама держава. Тому зараз йдеться навіть про те, щоб декриміналізувати статтю Кримінального кодексу України про навмисне порушення державного кордону: замість позбавлення волі запровадити матеріальні санкції до порушників, настільки серйозні, щоб цей "гешефт" став невигідним.

Але які все ж таки причини бурхливого розвитку "черезкордонного" бізнесу? Їх багато. Проте, якби не було інших, вистачило б однієї - спрощеного в'їзду в нашу країну. Житель будь-якої азіатської чи африканської держави жодним чином не може одержати візу для в'їзду в Німеччину, Францію чи Великобританію. А документ на в'їзд в Україну він запросто купує в будь-якій туристичній фірмі за кілька десятків доларів. Прибуває сюди й шукає шляхи у Західну Європу. Коли ж нелегали ловляться на кордоні, наші суди засуджують їх хіба що на той строк, протягом якого вони перебували під слідством, і звільняють з-під варти в залі суду. Чому? Така вже склалася судова практика. Як наслідок ловити мігрантів, що норовлять перейти кордон, дуже дорого для нас. Перекладачі, експертиза, багатомісячне утримання в розподільниках - врешті держава просто не знаходить коштів, щоб повернути нелегала на його батьківщину. Та й зусилля слідчих варто було б зосереджувати на боротьбі з іншими злочинами.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД В УКРАЇНІ НЕ СПРИЙМАЄТЬСЯ

Що ж конкретно треба було б зробити, щоб припинити міграцію через Україну? Запровадити в чинне законодавство положення про "адмінвізу" (за прикладом Польщі), яка застосовувалася б щодо іноземних громадян, котрі порушують режим перебування в Україні, і транзитного проїзду її територією. Запровадити квоту на в'їзд іноземних громадян із країн, що є основними постачальниками в Україну нелегальних мігрантів. Легалізувати іноземних громадян, котрі в'їхали в Україну до 1996 року й досі перебувають тут нелегально. Для цього слід розробити спеціальний документ, за яким іноземця у разі втрати паспорта (а вони, як правило, "втрачають" їх геть усі) можна було б повернути до його країни. Нарешті запровадити в практику вже добре відоме: іноземець, коли він в'їжджає в Україну за туристичною чи службовою візою, зобов'язаний мати на покриття витрат не менш ніж 50 доларів на кожен день перебування в Україні, незалежно від терміну перебування. Із запровадженням цих заходів, на думку спеціалістів СБУ, проблема нелегальної міграції поступово вирішувалася б.

А наразі вона не просто існує. Потік нелегальних мігрантів постійно зростає. Організація таємного переміщення "живого товару" через кордон за прибутковістю вже посідає третє місце в світі, після торгівлі наркотиками та зброєю...