Болгарський слід у степах України

Дніпропетровський національний історичний музей ім. Яворницького вперше презентує виставку «Велика Болгарія в степовому Придніпров’ї». На ній будуть представлені археологічні знахідки, пов’язані з болгарським етносом, виявлені під час розкопок на теренах України. Ще за часів будівництва Дніпрогесу (1927—1932) в межах сучасного міста Запоріжжя археолог Володимир Грінченко виявив Вознесенський поминально-поховальний комплекс кінця VII — поч. VIII століть. Це була оригінальна історична пам’ятка як за своєю будовою, так і за предметами, знайденими в розкопці. Вона була майданчиком розміром 62х31 м, оточеним валом з каміння і землі та розташованим на узвишші. У східній частині містилося кам’яне кільце діаметром 29 метрів, у середині якого було дві ями. В одній з них знайшли деталі поясних наборів з позолоченої бронзи, срібні фігурки орла й лева, кінську залізну збрую — вудила, стремена, пряжки, а також зброю — залізні ножі, наконечники стріл, шматки кольчужної сітки. Ці предмети були проколоті трьома залізними палашами. На всіх археологічних знахідках залишилися сліди вогню від поховального багаття. В іншій ямі були шматки каменя, перемішані з обгорілими кістками коней, черепками посуду, залишками дерева. Навколо другої ями боли сотні фрагментів кінських скелетів і глиняного посуду. Більшість дослідників пов’язують Вознесенський комплекс з тюркськими племенами. Болгарські археологи припускають, що це поминальне святилище хана Аспаруха — засновника болгарської держави на Дунаї, який пізніше загинув в боротьбі з хазарами. Як відомо, тюркське плем’я болгар після смерті батька Аспаруха — хана Кубрата, розділилося на частини, і було розбите їхніми суперниками — хазарами в Поволжі. Частина болгар відійшла на північ до Волзької Булгарії, інша — відкочувала на південний захід, до Дунаю, степами сучасної України. Хан Аспарух, що підкорив слов’ян на Балканах, став засновником величезної напівкочової держави, що простягалася уздовж узбережжя Чорного моря від Константинополя до Дніпра. Вознесенський поминально-поховальний комплекс розташований на східному кордоні тодішньої Болгарії з Хазарським каганатом. «На жаль, предмети, знайдені на Воскресенському комплексі, «роз’їхалися» різними містами, — розповіла на прес-конференції директор Дніпропетровського національного історичного музею Надія Капустіна. — Під час війни евакуація музейних цінностей проходила через Харків, тому частина експонатів, окрім Дніпропетровська і Запоріжжя, опинилася й там. Ми хочемо зібрати їх воєдино, аби відвідувачі змогли оцінити роботу дніпрогесівської експедиції». Велика частина минулої колекції зберігається в запасниках Дніпропетровського історичного музею, проте до певного часу вона була не запитана. У музеї міститься також щоденник і особисті речі Володимира Грінченка, який перед війною був звинувачений в контрреволюційній діяльності і українському націоналізмі і засланий до Сибіру. «Можуть поставити запитання, чому Болгарія виявилася в Україні, — сказала керівник виставки, старший науковий співробітник Лариса Чурилова. — Проте дуже багато народів залишили свій культурний слід на нашій землі, що є частиною Великого степу. Нею проходило переселення кочових племен — болгар, аварів, угорців, печенігів, половців. Інтерес відвідувачів мають викликати унікальні експонати, пов’язані з тюркською культурою, і рунічні написи, сенс яких досі не розшифрований». Окрасою експозиції стануть золоті та срібні предмети, передусім срібний орел, що зберігається в Запорізькому історико-краєзнавчому музеї. Фахівці вважають, що це військовий трофей — навершя значка візантійського легіону, розгромленого войовничими болгарами. Передбачається, що виставка «Велика Болгарія в степовому Придніпров’ї» після Дніпропетровська відвідає Запоріжжя і Харків. Ведуться також переговори з болгарською стороною — музейниками із Софії, де виставка з України може викликати неабиякий інтерес.