День народження суперсиметрії

СЕБЕ ТРЕБА ЛЮБИТИ ТРОШКИ БІЛЬШЕ, НІЖ НАЧАЛЬСТВО

У попередній публікації я пообіцяв закінчити розповідь про видатного французького мислителя Рене Декарта (1596—1650). Закінчую.

Він розширив сферу БЕЗПЕРЕЧНОГО, створивши ТОЧНІ науки. Те, що можна перевірити. І підвів під них філософську базу. (Єдине, що не викликає сумніву — сам факт сумніву, який є ознакою мислення. Звідси відоме «Я мислю, отже, існую»).

Раціоналіст вищого ступеня. Що доходило до несусвітного: з цікавості зачав дитину. Йому, бачте, не вистачало «досліджень» для трактату «Про людину та утворення зародка». Він напише про майбутню доньку: «Зачата 15 жовтня 1634 року». Далі докладно, по пунктах — спостереження. Про матір — ані слова. Не до неї.

Саме його «раціональні» якості сприяли геніальним прозрінням. До речі, головні з них, як і у Менделєєва, були отримані «ірраціонально» — під час сну. Декарт скрупульозно зафіксував, що це сталося «в ніч з 10 на 11 листопада 1619 року».

Безглуздо було б вважати, що він відмітав почуттєву природу людини (ним написано трактат «Про пристрасті»), просто у нього був «аналітичний перекіс». Досить характерний для західної людини й доведений у Декарта до максимуму.

Фатальну роль у його долі зіграло...чиношанування. Все життя наш друг Рене любив прохолоджуватися в ліжку до 11-ої, справедливо вважаючи, що саме в цей час у голову лізуть найбільш ділові думки. (Ця особливість і з езотеричного погляду легко пояснюється: наш дух, налітавшись у вищих світах, повертається з «новою інформацією». І видає її: з несвідомої сфери — у свідому. Тільки записуй!...) Знищила, повторюю, вченого зайво-розсудлива любов до начальства.

Будучи далеко не бідною людиною, він поперся до Швеції, де королева Крістіна обіцяла підкинути йому маєток разом із титулом. Однак вона вирішила, що за наукові заняття треба братися «зі свіжою головою». Така у неї була о П’ЯТІЙ ГОДИНІ РАНКУ. Жах!

Замість того, щоб змінити для себе графік відвідувань, Декарт ні світ ні зоря (хоч яке взагалі «світло» може бути в північній країні взимку, та ще й о пів на п’яту?!) поспішав до цієї шаленої Крістіни. В одну з таких поїздок він застудився і зліг. Через 9 днів учений помер від запалення легенiв.

Людина, яка сама все життя вибудовувала точні системи, порушила власну — і сама стала жертвою такого порушення. Себе все-таки треба любити трошки більше, ніж начальство, як би високо воно не стояло...

Незважаючи на цю раптову смерть, Декарт залишив масу праць: «Про світло» (діоптрика), «Про метеори», «Геометрія», «Начала філософії» тощо. У «Загальній математиці» він алгебраїчно хотів пояснити всі причинно-наслідкові зв’язки світу, впровадив терміни «фізика» та «рефлекс». Намітив напрями для відкриттів Ньютона.

Що мені подобається в цих гігантах: вони не просто робили ті чи інші винаходи, а створювали цілу систему світосприйняття, розширюючи рамки попередньої. Усі вони були сильними філософами.

Наприклад, незважаючи на перевагу «матеріалістично-механістичного» в уявленнях Декарта, він вважав, що Бог — «першоімпульс» у виникненні світу. Що абсолютно збігається з давньоіндійськими поглядами. Бог там — первинна сила, яка здійснює рух від хаосу до гармонії...

ХРЕСТ І КОЛО

Особисто для мене найціннішим надбанням із арсеналу Декарта стала система координат.

У першій подачі «Кольори та емоцiї»— я проводив зв’язок між кольорами та емоціями. І розписав за світловим спектром, якому кольору — які емоції відповідають. У другій «Чорний та Бiлий» — я окремо зупинився на чорному кольорі, доводячи, що він може бути як символом руйнування (енергія розпаду), так і творення (чорний, що накопичив енергію, стає білим, як графіт — алмазом).

Мені захотілося розписати співвідношення між чорним та білим за своєю системою світобачення Вертикаль+Горизонталь.

Нагадаю, Вертикаль — зв’язок людина-Небо (основні поняття: Дух, інтуїція, образне мислення, совість, поезія, статика, чоловіче начало, зi сторін світу — схід, із стихій — вогонь); Горизонталь — зв’язок людина— Земля, (аналітичне мислення, «здоровий глузд», гроші, проза, динаміка, час, жіноче начало, зi сторін світу — захід, із стихій — вода); і Точка Перетину (Бог, натхнення, досконалість).

Зрозуміло, в системі В+Г — Чорний і Білий діляться пополам. Як на чорно-білій фотографії. Коли я розподілив кольори по Вертикалі (див. мал. 1), система працювала тільки по Горизонталі (рівне співвідношення між чорним та білим). Якщо розподілити по Горизонталі — система працювала виключно по Вертикалі (мал. 2). Щоб витримати універсальне співвідношення між кольорами, довелося впровадити синусоїдальну залежність (мал. 3). І вийшов китайський знак (символ Великої Межі китайської філософії) Інь-Янь (мал. 4).

Може виникнути запитання, чому я беру рівні співвідношення між кольорами, хоч у попередній статті доводив, що у Всесвіті Чорного, як матерії низького порядку, набагато більше, ніж Білого (картина зоряного неба).

Саме так — у Всесвіті! Тобто — в Цілому. Ми ж розглядаємо обмежену систему, наприклад, Землю або Галактику (див. фото). І тільки на кордоні Макро і Мікро — рівне співвідношення Чорного та Білого, як в Інь-Янь (див. мал. 7). Адже закони для Космосу і для Землі (і будь-якої світлової системи) відрізняються, як правила Евклідової геометрії та геометрії Лобачевського.

ІНТЕГРУВАННЯ

Символ Великої Межі показує характер співвідношення між Чорним та Білим, а система В+Г, у яку я його помістив, дозволяє обчислювати координати тієї чи іншої точки всередині цієї системи. На мал. 5 вийшов символ — спільний для Заходу і Сходу, аналітичного мислення та образного.

Цікаво, що на межі Чорного та Білого вимальовується латинська буква «S» (мал. 6), та, яка послужила для продовжувача справи Декарта — Ньютона (1642—1726) — символом інтегрального обчислення, оскільки вона є першою буквою слова «SUMMA».

СИНТЕЗ

Недарма символом західної християнської релігії став хрест. Аналітичне мислення вимагає ясності. Звідси бажання «все розкласти по поличках» і нетерпимість до всього, ЩО ЗА ГРАННЮ РОЗУМІННЯ. Для ясності світ було поділено на християн та язичників. Однак часи хрестоносців та інквізиторів давно в минулому — настало панування технологій. Завдяки тому ж західному підходу здійснилися блискучі відкриття Логіки, і, відповідно, — технічний прогрес. У ХХ столітті, правда, з’ясувалося, що він трошки «обганяє» розвиток самої людини, а точніше — її свідомості.

Та вже у ХХI наслідком високих технологій став прискорений у сотні разів інформаційний обмін на планеті. Що приводить до швидкої інтеграції Заходу та Сходу. І як би антиглобалісти не кидалися булижниками у вікна будинків, де засідають усякі саміти — процес неминучий.

Я думаю, наслідком глобалізації Америки (вона вже вважає Землю своїм домом!), помноженої на надлишок грошей та військової потужності, стане те, що американські солдати повернуться з Іраку до США дещо іншими.

Що ж до мирних взаємопроникнень — уперше в західних чатах з’явився індійський виконавець — Пенджабі Ем Сі. (Приховане посилення індійського культурного впливу я передбачав ще у своїй статті від 20 грудня). І це не безплідні спроби бітла Джоджа Харрісона «прищепити» ситар своїй великій рок-групі. Введення жорсткого блюзового (навіть репового!) ритму всередину традиційної індійської пісні породило НОВИЙ ОРГАНІЧНИЙ твір. І, незважаючи на деяку ДИВНІСТЬ звучання для євро-американського вуха, — перший контакт відбувся!

КОРИСНИЙ ВИСНОВОК

Інтегрування Сходу й Заходу буде відбуватися все інтенсивніше. Час заперечення один одного, проголошений Кіплінгом, завершився. Я підводжу під цей процес філософську базу на прикладі системи Вертикаль+Горизонталь. Я розписав за нею кольори-емоції (треба б зайнятися й Числами). Третє тисячоліття явно вимагає синтезованого пiдходу.

Не випадково, мені здається, такого роду робота добре йде у нашій країні. Адже Україна знаходиться між Заходом і Сходом.

У китайському символі Інь-Янь чорний та білий кольори можуть замінюватися на «аналогічні» — синій і жовтий. І недарма — практично ці ж кольори — на прапорі України.

Гадаю, варто скористатися нашим місцеположенням, щоб поєднати в собі все краще (а не гірше, що часто буває), що є на Заході та Сході. І вже зараз можна ПЕРШИМИ виробляти ЯКІСНО НОВИЙ культурний продукт. А культура, як відомо, відображає зміни свідомості.

Як не видасться парадоксальним, але заснована на індійських аранжуваннях пісня Олега Скрипки «День Народження» — перша ластівка в цьому ряду. Незвичайний філософський смисл і естетичний рівень останнього альбому «Океану Ельзи» — «Суперсиметрія» — друга. Отримання Гран-прі на конкурсі «Схід—Захід» (по суті, за створення нового символу єдності) художником Ігорем Лук’янченком — третя.

Черга — за вами!