Хто крайній за історичною пам’яттю?

Історія про упорядкування єврейського кладовища ХІХ століття на території Бабиного Яру має продовження. Поки що без зміщення акцентів та відповідальності, приміром, з громадських активістів на владу. Нагадаємо, що група киян ще на початку літа взялась за прибирання території цвинтаря, а в серпні власним коштом поставила інформаційну табличку про його історію. Чому за це взялася громада? Бо не байдуже, бо негоже так ставитися до історичної пам’яті, коли надгробки та плити закидають сміттям та скочують у яр, і тому, що більше цим ніхто не займається. Ні КМДА, ні КП «Київзеленбуд», ні Міністерство культури, як виявилося, осторонь стоїть і Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр».

Нещодавно Петро Тєстов, один з активістів, отримав лист від дирекції заповідника, що залишки могильних плит та пам’ятників дійсно знаходяться на території урочища Реп’яхів Яр, котре «примикає до земельної ділянки заповідника». Також дирекція інформує про плани збудувати на місці єврейського кладовища лапідарій (експозицію старовинної писемності, виконану на кам’яних плитах та надгробках), правда, за однієї умови — якщо на це будуть кошти з державного бюджету.

«Виявляється, цій установі, що існує за державні кошти і має штат працівників, зовсім нецікавий нинішній стан залишків цвинтаря, — коментує активіст Петро Тєстов. — Чому тим, що прописано в прямих обов’язках цієї установи, повинні займатися громадські активісти власним коштом?». Питання поки без відповіді, а тим часом КМДА оголосила про старт Відкритого міжнародного архітектурного конкурсу ідей комплексного благоустрою меморіальної зони «Бабин Яр — Дорогожицький некрополь». Можливо, хоч таким чином місто візьметься за залишений напризволяще цвинтар.