«Кіотська справа»

Національне антикорупційне бюро України встановлює, куди зникли 480 мільйонів гривень, наданих країні за Кіотським протоколом. Кошти мали вкласти в заміну освітлення в бюджетних закладах.

Серед затриманих — Роман Кравченко, секретар комітету з державних закупівель ДП «Українські екологічні інвестиції», та Олексій Коваль, екс-директор цього держпідприємства. Затриманих підозрюють у причетності до схеми, за якою тендер на закупівлю світильників на основі LED-технологій виграла фіктивна донецька фірма ТОВ «Агротехбуд». Ціни цієї фірми були вдвічі вищими, ніж в інших учасників торгів, вона мала отримати передоплату в розмірі 70%.

Виникає дежавю. Майже десять мільйонів гривень свого часу отримала Любешівська центральна райлікарня на Волині для утеплення. Заклад став одним із об’єктів, де мали зробити ремонт за «кіотські» гроші. Його виконали із затримкою, та й тепліше не стало: замінені вікна та двері були зі щілинами та недоробленими відкосами... Цю історію «День» записав три роки тому від головного лікаря установи Богдана Іваніва. Такий самий «ремонт» тоді пережило понад 500 соціальних закладів. Експерти підсумували: Україна нераціонально розпоряджається «зеленими» інвестиціями, тендери проходять непрозоро, а на проектах теплосанації заробляють фіктивні фірми. У Генпрокуратурі з цього приводу відкрили кримінальне провадження. Втім, досі до відповідальності за зловживання «кіотськими» грошима не притягнули жодного посадовця. Тож яким може бути фінал нової справи?

НАСЛІДКИ ЗАСЕКРЕЧЕНОСТІ

Як заявляв екс-прем’єр Арсеній Яценюк, керував схемою зі світильниками тодішній в. о. міністра екології Сергій Курикін. За причетність до махінацій уряд звільнив його з посади і доручив НАБУ відкрити кримінальне провадження. Однак чиновник досі на свободі й заперечує причетність до розкрадання коштів.

Громадські активісти, які постійно стежили за реалізацією кіотських проектів в Україні, запевняють: це лише верхівка айсберга. Причетних до афер чиновників значно більше, і слідчі органи мають звітувати про результати всіх кримінальних справ, у тому числі порушених ще 2013 року.

«У нас є питання щодо розслідувань за чиновниками, які при Януковичі все розікрали (за «зелені» проекти відповідало розформоване у травні 2015 року Державне агентство екологічних інвестицій, за останні три роки роботи воно змінило кількох директорів, усім їм експерти приписують зловживання на «кіотських» грошах. — Авт.). Як нам відомо, через недостатність фактичної інформації все зупинилося, — додає експерт з питань зміни клімату Національного екологічного центру України Ірина СТАВЧУК. — Щоразу, коли в Мінекології приходила нова команда — чи Андрія Мохника, чи Ігоря Шевченка, ми просили зробити прозорою процедуру щодо кіотських проектів, бо не передбачено надання жодної інформації про них. А коли все так засекречено, наслідки відповідні».

«СЛІДЧИХ НЕ ЦІКАВЛЯТЬ ІМЕНА ПРИЧЕТНИХ ДО ЗЛОВЖИВАНЬ»

Найбільше експерти НЕЦУ хочуть знати, як завершилася кримінальна справа проти Юрія Іванющенка. Колишнього народного депутата підозрюють у розкраданні 170 мільйонів гривень, які його фіктивні фірми отримали для утеплення об’єктів соціальної сфери. Досі не всі проекти завершені, а там, де роботи виконані, їхня якість погана. Виявляється, взимку цього року справу проти екс-нардепа закрили. Як пояснював нещодавно Генпрокурор Юрій Луценко, розслідувати її далі, зокрема перевірити якість виконання проектів, неможливо, оскільки ці об’єкти розташовані на окупованих територіях.

«Генпрокуратура звітує, що немає доступу до окупованих територій для аналізу. Але насправді ті самі фірми робили проекти по всій Україні, то чому вони не аналізуються? — дивується експерт з питань зміни клімату НЕЦУ Андрій ЖЕЛЄЗНИЙ. — Чому не встановлюються інші співучасники? Адже Іванющенко не сам підписував документи, це цілий ланцюжок посадовців, які працювали в Державному агентстві екологічних інвестицій. У справі про лампочки, що розслідує НАБУ, розкрутили ж клубок якихось змов. А справи проти екс-нардепа висять у повітрі».

За словами експерта, проблема з розслідуваннями полягає також у тому, що досі не визначено, чия це пряма компетенція: Генпрокуратури, Національного антикорупційного бюро чи Міністерства внутрішніх справ. «Відповідно, жоден з органів не робить активних дій, — продовжує Андрій Желєзний. — Мені здається, що розслідування залежать від політичної волі. Якщо навіть не саджати Іванющенка, а розслідувати справи про розкрадання коштів іншими службовими особами, то це абсолютно реально. Адже в Міністерстві екології та природних ресурсів всі документи зберігаються, ми знаємо посадових осіб, які за службовими обов’язками відповідали за певні завдання в уряді. Нам відомі імена директорів ДП «Держекоінвест», голів тендерних комісій, голови Державного агентства екологічних інвестицій, його радників, заступників та начальників департаментів, які займалися оформленням проектів «зелених» інвестицій. Але, на мою думку, слідчі органи цим абсолютно не цікавляться».