Не боятися — і перемогти

На початку року у «Видавництві Старого Лева» побачила світ книжка «Війна, що змінила Рондо». Її написали і проілюстровали у творчій майстерні «Аґрафка» — Романа Романишин та Андрій Лесів. Книжка одразу привернула до себе увагу читачів та літературних критиків. По-перше, тема війни. А війна — це наше сьогодення. По-друге, це дитяча книжка на таку непросту тему. Скільки ви можете назвати сучасних дитячих книжок, українських і перекладних, присвячених збройним конфліктам, феномену війни? По-третє, це стильна і сучасна книжка.

Тож не дивно, що слідом за читацьким визнанням, книжка здобула і визнання компетентних журі однієї з найпрестижніших і найвідоміших премій у сфері дитячої книжки — BolognaRagazzi. Щороку на неї номінуються сотні книжок із усього світу. До речі, це вже друга відзнака премії BolognaRagazzi для творчої студії «Аґрафка». Торік їхня книжка «Зірки й макові зернята» перемогла у категорії «Opera Prima».

«Ця книжка — передусім, наша рефлексія на події в Україні останнього року. Це спроба пояснити і в певному сенсі впорядкувати думки, переживання, почуття, пов’язані з війною, яка так само як і в книжці, раптово увірвалася в наше життя», — розповідають Андрій і Романа. І пояснюють: «хотіли створити книгу не лише про війну в Україні, а більш універсальною, бо такі події зараз відбуваються в багатьох куточках світу».

Головні герої книжки  — троє друзів — Данко, Зірка і Фабіян. Вони живуть у місті Рондо і насолоджуються щоденними радощами. Данко катається на велосипеді та любить старовинні гравюри рослин, Фабіян шукає скарби, а Зірка понад усе любить подорожувати. У центрі міста розташована величезна оранжерея з дивовижними квітами, які вміють співати. Всі містяни та гості Рондо ходять щодня слухати їхній спів. Так у радості і спокої минає день за днем у цьому містечку, аж поки одного разу до міста не приходить війна...

«Ми хотіли показати світ з тендітними і вразливими істотами, абсолютно беззахисними супроти війни й насильства. Троє головних героїв якраз створені з таких крихких і нетривких субстанцій — скла, паперу, надувної кульки. Але ці вразливі істоти є дуже сміливими і рішучими, вони не бояться, і це є їхньою найміцнішою зброєю проти війни. Ми всі були такими ж вразливими перед війною, ніхто не є народженим для війни. Але важливо знайти в собі сили сприйняти реальні події без паралізуючого страху», — розповідають Андрій і Романа.

Війна у книзі — повноцінний персонаж. Вона  чорна і страшна, несе з собою руїну, безлад і суцільну темряву. На своєму шляху вона сіє сотні чорних квітів. Мешканці міста зникають безслідно... Але цей морок можна подалати.

«Коли приходить війна, вона торкається кожного, від неї неможливо сховатися чи бути байдужим — про ці прості істини ми намагаємося говорити у книзі доступною мовою символів. Тим самим ми створюємо певний вектор для подальшої щирої розмови поміж батьками і дітьми про війну, про протистояння їй і боротьбу. Окрім того, свідомо вирішили відмовитися від репортажності і прямолінійності в книзі. В нас немає конкретного образу ворога, війна сама є окремим персонажем, а смерть присутня лише символічно в окремих натяках», — пояснюють автори. До речі, на образ чорних квітів війни митців надихнули роботи Марії Приймаченко. Загалом, у книжці читач бачить багато квітів. Це дивовижні співаючі квіти як символ мирного життя, чорні — як символ війни, червоні маки — як символ полеглих у війнах...  «Квіти — це дуже близький для українців образ. Тут і алюзії до народного мистецтва, і до фольклору, і до квітів як символу пам’яті і пошанування живих і полеглих героїв. До прикладу, нас дуже вразили роботи Марії Примаченко, присвячені війні і одна з назв — «Будь проклята війна! Замість квіток ростуть бомби», — пояснюють автори книжки.

У книзі мешканці міста зрештою перемагають. Вони гуртуються і, крутячі всі разом педалі спеціальної машини, виробляють світло. І морок війни розчиняється у цьому світлі. «Світло — це освіта, культура, інтелект, пам’ять. Слова «світло» та «освіта» є спільнокореневими. На нашу думку, перемогти у війні можливо лише спільними зусиллями. Важливо, щоб кожен сумлінно крутив своє коліщатко в цій загальній машині змін, щоб кожен знайшов своє особливе призначення і вносив свою унікальну частку в загальну справу. Головне — не бути байдужим», — пояснює Андрій і Романа.

На думку авторів «Війни, що змінила Рондо», сьогодні вкрай важливо говорити з дітьми на такі теми. «Інформаційне поле зараз сприяє творенню хаосу, а хаос спричиняє стрес і переживання. Книжки дають можливість структурувати події. Загалом, це стосується не лише книжок, а й мистецтва, і культури загалом. Діти живуть в тому ж інформаційному просторі, що й ми, дорослі, тому ми не можемо їх вберегти від новин і переживань. Саме тому з дітьми слід говорити на такі складні теми, а книжки є добрим вихідним пунктом для такої розмови. Ми передусім намагаємося бути чесними в цій книзі. Звичайно ж, ми є оптимістами щодо перемоги, бо в цій книзі йдеться про загальні людські істини, як от боротьба добра зі злом, важливість згуртованості, спільної відповідальної праці, важливість діяльності кожного особисто і усіх разом. Але ми не говоримо, що все завершується лише перемогою, після закінчення війни йде наступний болючий етап усвідомлення, відбудови і повернення до мирного життя. Війна усіх нас змінює і залишає сліди на наших тілах і в наших серцях, — розповідають Андрій  і Романа. —  Важливо правильно вибрати мову такого спілкування з дітьми, говорити з ними на рівних, але без надмірної прямолінійності. Саме мова символів може бути добрим способом такої комунікації. Зрештою, наші предки добре це розуміли й багато важливих життєвих тем подавали для дітей у формі казок».

Ілюстрації надано творчою майстернею «Аграфка»