«У пам’ятки немає часу»

Приклад порятунку Гостиного двору від недобросовісного орендаря з поверненням пам’ятки у державну власність – унікальний для Києва. Експерти вважають цю історію прецедентною: у 2012 році громада саме тут вперше зіткнулася з «беркутівцями». Тоді люди не давали орендарю зруйнувати пам’ятку на Подолі і влаштували тут свою «Гостинну республіку». Потім громада роками відстоювала у судах знамениту споруду. Вдалося скасувати усі незаконні рішення, котрі дозволяли перебудову пам’ятки на торгово-розважальний центр. Нагадаємо, що ПАТ «Укррестраврація», отримавши пам’ятку в оренду, частково почала втілювати свої плани її перебудови на ТРЦ, збудувавши величезний атріум, знищивши два кілометри унікальних гранітних сходів, ексклюзивні решітки та світильники. Замість обіцяної реставрації Гостиний двір довели до напівзруйнованого стану.

«ВИРВАНЕ У КОРУПЦІОНЕРІВ ЯНУКОВИЧА МАЙНО ДЕРЖАВІ НЕ ПОТРІБНЕ?»

Нещодавно, 8 травня, Гостиний двір остаточно повернули у державну власність. Верховний суд залишив у силі постанову Київського апеляційного господарського суду, відповідно до якої у державну власність повернуто будівлю Гостиного двору на Контрактовій площі у Києві. Лишається зробити один крок – Фонд державного майна, у віданні якого тепер пам’ятка, повинен стягнути з орендаря компенсацію за завдані збитки. А далі – треба починати реставрацію. Утім, час іде, а державні органи нічого не роблять, щоб справді відновити Гостиний двір.     

«Складається дивна ситуація, що те майно, котре вирвала у корупціонерів Януковича київська громада, зараз державі не потрібне, - зауважував журналістам народний депутат Ігор Луценко, котрий свого часу разом з іншими активістами рятував Гостиний двір. – Це виражається у тому, що суд фактично встановив, що забудовник завдав великої шкоди Гостиному двору, суд у другій інстанції побачив ці колосальні руйнування, було встановлено, що орендар порушив умови договору, зруйнувавши пам’ятку. Держава давно мала звернутися до орендаря щодо компенсації збитків, бо це факт, зафіксований судом. Попри мої депутатські звернення та розголос у ЗМІ, про жодні заяви і рухи з цієї теми невідомо. Державу влаштовує ситуація, що двір далі у руїнах? Так не мусить бути. Тому ми зараз звертаємося до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, до Фонду держмайна, щоб були вжиті спільно з Генпрокуратою певні дії, щоб забрати кошти, які є компенсацією за знищення пам’ятки».

НЕБЕЗПЕЧНЕ ЗВОЛІКАННЯ

Ігор Луценко вважає, що тягнути з вимогою компенсації дуже ризиковано. «У такому випадку треба діяти швидко. Коли це не робиться, це ознаки корупційних дій, - вважає народний депутат. – Ми сподіваємося, що у пана Гройсмана усвідомлюють відповідальність за сотні мільйонів гривень не отриманої компенсації. Чим дуже небезпечно те, що зараз затягується момент з відшкодуванням збитків? Андрій Кравець, причетний до оренди пам’ятки, та його комерційні структури можуть подати позов, щоб Україна компенсувала збитки за недобудований об’єкт. Тому треба негайно вирішити це питання».

«Хто взагалі здатен вивести двір зі стану руїни? – продовжує Андрій Кравець. - Логічно було б передати двір київській територіальній громаді, яка має серйозний бюджет. Враховуючи заяви, які робила Київська міська рада, що є формальна та фактична готовність прийняти цей об’єкт у своє управління та далі його розвивати, знову питання до Гройсмана та Кабміну, щоб якомога швидше організували процес передачі. Якщо за цей рік цього не зробити, тоді на наступний рік не буде підстав виділяти кошти з бюджету Києва на Гостиний двір. І він далі буде руйнуватися. До речі, Фонд держмайна давно мусив зареєструвати за собою право власності на пам’ятку. Я впевнений, що юристи  Кравця вивчають, що зробити, щоб оборонитися від наших нападів».

Нардеп нагадав, що Андрій Кравець – не просто чиновник з команди Віктора Януковича. Неофіційно він відав усіма господарськими справами колишнього президента, зокрема, курував питання Сухолуччя, Межигір’я, тобто займався «мажорними» об’єктами нерухомості. За словами Ігоря Луценка, дружина Кравця наразі причетна до будівництва ТРЦ на Поштовій площі, де археологи знайшли унікальні залишки старовинного Києва, і громада вимагає збудувати тут унікальний підземний музей.

НЕОЦІНЕНІ ЗУСИЛЛЯ ГРОМАДИ

Народна депутатка Наталія Новак підтримує позицію Ігоря Луценка та вимогу громади прискорити процес передачі пам’ятки у комунальну власність. За її словами, у пам’ятки немає часу на ці бюрократичні процедури та ігри. «Змусити забудовника відшкодувати завдані збитки дуже важко. Якщо вони кажуть, що мали всі необхідні дозволи, а порушення вчинила держава чи органи міської влади, то суб’єкт підприємницької діяльності не несе за це відповідальності, бо в нього є дозволи. Хоча усі ми розуміємо, як могли отримуватися такі документи», - зауважила пані Наталя.

Громада пройшла весь шлях боротьби за пам’ятку по суті самостійно, принесла все державі, як кажуть, на тарілочці, а влада не квапиться рятувати історичний об’єкт. «Знову Гостиний стоїть і потерпає. Ми все виграли, суспільство та громада зробили все, щоб врятувати пам’ятку, - пригадує Марина Соловйова, голова громадської організації «Андріївсько-Пейзажна ініціатива». –  Почалося все з того, що у 2011 році Кабмін прийняв постанову, якою зняв з двору статус пам’ятки національного значення. Адвокати подали позов про незаконність таких дій. Справу ми програли. Це був 2012 рік. Усі доводи про те, що це пам’ятка, суд ігнорував. І тільки після Революції Гідності раптом Вищий адмінсуд побачив, що у матеріалах справи є докази, що є експертизи, що це таки пам’ятка. У 2014-2015 роках рішення приймалися вже на користь Гостиного двору. Також ми домоглися скасування рішення Київради про надання землі під реконструкцію, скасували дозвіл Державної архітектурно-будівельної інспекції та сам дозвіл на реконструкцію. Усі ці суди виграла громада без жодної допомоги та намагань влади врятувати пам’ятку».

ПОТРІБЕН ПРИМУСОВИЙ ВИКУП

Гостиний двір – не єдина жертва приватизації. Садиба Мурашків чи будинок Ігоря Сікорського так само пройшли шлях від перебування у приватній власності до повернення державі. І так само ситуація критична з обома об’єктами. Активісти сподіваються, що покласти край такій тенденції зможе законопроект №8202  «Про внесення змін до деяких законів України з питань удосконалення системи охорони культурної спадщини». Він прописує механізм примусового викупу будівлі-пам’ятки. Так, викуп можливий при порушенні правил експлуатації об’єкта культурної спадщини.

Як ідеться у тексті законопроекту, спочатку власник об’єкта отримує попередження з переліком порушень, котрі повинен усунути. Разом із попередження він отримує договір на викуп об’єкта. Якщо власник ігнорує зауваження, суд може зобов’язати його продати будівлю. Пріоритетне право викупу у такому випадку віддається місцевій владі. Утім, такий об’єкт так само може бути викуплений і з ініціативи держави.

Також документ передбачає штрафи за недбале ставлення та доведення об’єктів культурної спадщини до стану руйнації. За нанесення шкоди або знищення пам’ятки винуватець може отримати від трьох до шести років обмеження волі. Законопроект уже пройшов усі необхідні погодження та включений до порядку денного парламенту. Лишився ще один важливий крок.