Які жінки для вас уособлюють Україну?
Юрій САЄНКО, завідувач відділу соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, доктор економічних наук:
— Якщо брати минуле, то нашу державу, на мій погляд, уособлює Леся Українка. Особливо мені подобається її теза, що на все треба сподіватися й розраховувати тільки на краще. У сучасному житті для мене Україну уособлюють три постаті. Перша — Ніна Матвієнко. Вона інтегрує не тільки пісенну, а й усю традиційну українську культуру. І не тільки акумулює, а подає серцем і душею через музику. Коли вона співає, в уяві постає цілий ряд українських традицій. Як вона це робить, я не знаю, але це якось алегорично в неї виходить. Тому це унікальна постать. Ще дві жінки — із журналістики. Я все життя спостерігав і співпрацював із Людмилою Лисенко. Вона вела програму «Плеяда» — багато років поспіль — і показувала нашу історію та культуру візуальними засобами так, як Ніна Матвієнко робила це піснею. Вона вибудовувала цілий пантеон української культури, показувала особистості, варті уваги кожного з нас. Третя жінка — головний редактор «Дня». Вона консолідує Україну тим, що звертається до молоді, випускаючи серію книжок про минуле, проводячи виставки щороку, відшукає нове покоління молодих лідерів, із яких має вирости український інтелект, який зараз забутий державою. Взагалі я дуже люблю жінок, я їх надзвичайно ціную за ту таємничість, яку вони віднаходять у вирішення проблем якимись своїми аспектами та підходами, які я свої чоловічим розумом не бачу. У них є утаємничений погляд на світ і все, що відбувається в ньому. Жінки мудріші, сильніші, витриваліші й толерантніші, ніж ми, чоловіки. Чого всі політики так ненавидять Юлію Тимошенко? Тому що вона красива, розумна, ефективна, вона не така, як вони, бо це політик міжнародного рівня. Якщо говорити, кого б я хотів привітати зі святом, то серед найближчих, — мою дружину, яку я дуже люблю. Це чудова людина, яка створює для мене інтелектуальний, етично-моральний і побутовий світ. По-друге, я працюю в колективі чудових і прекрасних жінок, які створюють унікальну творчу і прекрасну атмосферу в нашому дослідницькому житті. А взагалі я хотів би привітати всіх жінок України, бо наша жінка — унікальна, неповторна, глибока. Майбутнє України — саме в їхніх руках наших жінок, тому бажаю їм щастя, здоров’я, довгої щасливої ниви і прекрасної дороги в майбутнє.
Михайло ТКАЧУК, кінорежисер:
— Доля так склалася, що я зняв багато фільмів про Волинь, тому Україна для мене — це Леся Українка. По-друге, у мене був фільм, присвячений Олені Левчанівській, яка була першою жінкою-сенаторкою в сенаті Речі Посполитої 1922—1927 років від Волині, вона представляла інтереси національних меншин. Після неї для мене важлива чарівна її донька, якій вже за 90 років, — Ірина Левчанівська. Це найстаріша кіноаматорка України, яка ще й досі продовжує знімати. Це люди, які просто і назавжди ввійшли в моє життя. Також для мене важлива героїня мого останнього фільму «Щаслива Настуня» — Анастасія Тарнавська, яка, на жаль, померла в минулім році. Вона брала участь у Норильському повстанні. Є в сфері мого зацікавлення й ті жінки, з якими я був знайомий. Це Надія Світлична, Ліна Костенко, Марія Миколайчук. Вони якраз і є знаковими фігурами для України. Так само, як Соломія Павличко, Оксана Забужко, Галина Стефанова. Мене дуже вразила книжка Оксани Пахльовської «Ave, Europe», за яку вона отримала Шевченківську премію. Я б із радістю привітав її і пані Ліну з цією подією та зі святом. У цілому українська жінка для мене — це терпелива українка, яка несе все на своїх плечах, ніколи не здається і ніколи не скиглить, піднімається і знову йде. Такою була Настя Тарнавська. Тож для мене цінна в жінці терпеливість та розумність. Як сказала мені Настя, її вело в житті три речі — любов до України, любов до сім’ї й віра в Бога. Тому те, що я завжди вчуся у жінок, — це терпеливість і вміння робити свою справу до кінця.
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, директор Інституту літератури НАН України:
— Оскільки я волинянин, і буквально на схилі лютого, 25 числа, народилася Леся Українка, для мене багато в чому символом України є саме вона. І сама поетеса не випадково обрала собі такий псевдонім, відчувала, що її покликання полягає в тому, щоб служити Україні, якоюсь мірою своєю творчістю, життям, навіть своєю жертовністю. Також у ці дні перечитую вкотре «Кобзаря» Шевченка. Обов’язково читаю поему «Марія». Думаю, чому Шевченко уособлював Україну в образі Богоматері, в образі Святої Марії? Можливо, тому що Марія — це та жінка, яка принесла Боже слово, яке взяла від свого сина Ісуса Христа. Шевченко був дуже уважний до цього образу, на неї сильно уповав. Від неї чекав Божого слова, яке піде в Україну й понесе істину. Тому ці два образи — це першочергові асоціації, коли я думаю, яка жінка уособлює Україну. Якщо приземлюватися, думати про те, хто ж сьогодні може бути певною мірою уособленням України, то скажу, що це дуже сміливо — з кимось із реальних жінок утворювати такий символічний образ. Думаючи про сучасне, я мимоволі згадую Ліну Костенко, яка витворила дуже символічний образ Марусі Чурай, яка також була символом тогочасної країни, символом пісенної України і символом талановитої дівчини. Думаю, Ліна Костенко не випадково написала поему про Марусю, вона для поетеси, мабуть, теж була уособленням України.
Валентин СИЛЬВЕСТРОВ, композитор:
— Із минулого, то це поетеса Леся Українка. А із сучасниць? Напевно, вийде дуже довгий список. На мій погляд, кожна жінка, яка живе в Україні, є символом українки та має свій особистий шарм, загадку, неповторність. Особливо навесні бачиш, як багато в нас красунь! Не даремно кажуть іноземці, що «українки — найкрасивіші»! Заради жінок чоловіки готові багато на що: і гори звернути, і зірку з неба дістати, завдяки нашим прекрасним пані народжуються вірші й пишеться музика. Не даремно Муза — жіночого роду, і дуже важливо, щоб вона ніколи не залишала чоловіків будь-якої професії, бо жінки роблять нас кращими.
Володимир СІРЕНКО, художній керівник Національного симфонічного оркестру України:
— Важке запитання! Для мене символ українки — Ніна Матвієнко, берегиня української пісні. Її голос неповторний, і дай Боже Ніні багатьох років життя та здоров’я. Я щасливий, що я її сучасник!
