Голову грузинської ЦВК призначить ОБСЄ

— Чим саме не влаштовує Грузію проект хартії економічного розвитку СНД?

— Економічне співробітництво в рамках СНД Грузія завжди вважала дуже важливим. Ми не упускали можливості на різному рівні виявити свою прихильність активізації економічного співробітництва, оскільки великий економічний простір СНД є особливо цікавим для грузинських товаровиробників. Грузія однією з перших підписала Угоду про створення зони вільної торгівлі у СНД. На жаль, слід сказати, що на сьогодні ця угода не працює. Президент Шеварднадзе був першим, хто на неформальному саміті СНД у Києві підтримав ініціативу Президента України про те, щоб підготувати до наступного, вересневого саміту СНД у Ялті механізм реалізації положення про зону вільної торгівлі в рамках Співдружності.

Наскільки мені відомо, нещодавно секретаріат СНД розповсюдив серед країн-учасниць хартію про створення митного, валютного союзу в рамках організації. Грузія вже кілька років є повноправним членом Світової організації торгівлі. Вступаючи до СОТ, Грузія узгодила свої митні позиції за всіма видами товарів із країнами-учасницями цієї організації і не має наміру їх переглядати.

1996 року на Кишинівському саміті СНД було прийнято рішення обмежити економічне співробітництво Абхазії — території, не контрольованої урядом Грузії — з будь-якими суб’єктами на території СНД. Йшлося про те, щоб без узгодження з центральною владою жодного економічного співробітництва з самопроголошеною республікою не велося. Протягом минулих років це рішення часто порушувалося. Після запровадження візового режиму між Грузією та Росією на абхазькій ділянці грузинсько- російського кордону триває вільне переміщення не тільки людей, але й товарів. Коли ми говоримо про те, що зацікавлені в економічному співробітництві в рамках СНД, ми одночасно хочемо, щоб наші партнери адекватно діяли стосовно Грузії.

Ми з повагою ставимося до рішення чотирьох президентів про створення єдиного економічного простору. Однак нам невідома суть домовленостей, перебіг їхнього обговорення. Коли ми знатимемо зміст документів, конкретні механізми втілення в життя рішення глав чотирьох держави, ми їх уважно вивчимо та вирішимо, чи буде цей проект вигідним і цікавим Грузії.

Ми з великою надією дивимося на майбутній саміт СНД у Ялті. Грузія сподівається, що це буде історична зустріч, після якої зона вільної торгівлі у рамках СНД почне працювати.

— Як ви розцінюєте перспективу розміщення військового угруповання Організації Договору про колективну безпеку в сусідній із Грузією Вірменії?

— Грузія була учасницею ДКБ протягом п’яти років від дня його підписання. Договір передбачав сприяння країн- членів організації вирішенню конфліктів на території інших країн-учасниць. На жаль, доводиться констатувати, що за весь час, поки Грузія була учасницею цієї організації, не було зроблено жодного кроку у просуванні вирішення ані грузинсько-абхазького, ані грузинсько-осетинського конфлікту. У врегулюванні грузинсько-абхазького конфлікту активну роль відіграє ООН, у вирішенні грузинсько-осетинського конфлікту чільна роль належить ОБСЄ. Тому 1999 року, побачивши безперспективність членства в ОДКБ, ми заявили, що не продовжуватимемо своєї участi у цій організації, і наша позиція залишається незмінною. Зовнішньополітичні пріоритети Грузії загальновідомі — це інтеграція до НАТО та Європейського Союзу.

Розміщення військових баз ДКБ — рішення держав, які входять до цієї організації. Ми ставимося до нього з повагою, хоч певні моменти нас насторожують.

— Ви не вважаєте, що розміщення угруповання ОДКБ у сусідній Вірменії може перешкодити інтернаціоналізації миротворчих місій в Абхазії та Південній Осетії?

— Я б не пов’язував ці питання. Грузинсько-абхазький конфлікт можливо вирішити за активного бажання Росії та з обов’язковою допомогою міжнародних організацій, ООН. Ми вважаємо, що інтернаціоналізація миротворчих сил у рамках Організації Об’єднаних Націй справила б набагато більший ефект, ніж місія так званих сил СНД (оскільки де- факто це контингент Російської Федерації). Я неодноразово про це говорив, але повторюся знову: інтернаціоналізація миротворчих сил в Абхазії повинна бути в інтересах Росії, щоб уникнути моментів підозри, недовіри тощо.

Ролi Києва у вирішенні грузинсько-абхазького конфлікту я б не хотів применшувати. Україна має реальні можливості допомогти відновити стабільність на Південному Кавказі, оскільки Україна — незацікавлена сторона. Доказ тому — ялтинська зустріч у березні 2001 року. Це були перші позитивні переговори між грузинами й абхазами.

— Восени у Грузії відбудуться парламентські вибори. Голову Центральної виборчої комісії та керівників регіональних виборчкомів призначить ОБСЄ, згідно з порядком, запропонованим колишнім держсекретарем США Джеймсом Бейкером і затвердженим у першому читанні парламентом Грузії. Оскільки у Грузії, дякувати Богу, немає громадянської війни, таке рішення важко вважати позитивним виявом глобалізації. Швидше це схоже на втручання у внутрішні справи країни...

— Так, справді, Грузія — це не та країна, у внутрішні справи якої потрібне втручання. Громадяни Грузії — своєрідні люди. На чиєсь наполягання ми б не погодилися на таке рішення, якби воно не було близьким нашому духу.

Суперечки між урядовим блоком та опозицією з питання формування ЦВК і місцевих виборчих комісій тривало довго, ніяк не вдавалося вийти на узгоджені позиції. Принцип розподілу членів Центрвиборчкому — п’ять представників проурядового блоку, дев’ять представників опозиції — запропонував уряд. Так сталося, що цю ідею після консультації з опозиційними силами та президентом країни озвучив відомий політик, великий друг Грузії та її президента Джеймс Бейкер.

Чудово, що для обговорення цього та інших питань до Грузії направили такого авторитетного політика та особистого друга президента Шеварднадзе. Слід сказати, що після зустрічі з Бейкером представники опозиції одразу ж підтримали ідею розподілу членів Центрвиборчкому. Після його від’їзду ці питання ще обговорювалися, але о другій ночі 24 липня парламент Грузії прийняв у першому читанні проект формування ЦВК. Будуть ще два читання, між парламентськими фракціями з цього питання є певні розбіжності, але не думаю, що варто чекати якихось неприємних сюрпризів.

Голову ЦВК та регіональних комісій дійсно призначатиме ОБСЄ — найавторитетніша організація, яка сприяє процесам безпеки та стабільності в Європі. Але вона ж не буде призначати на цю посаду представника якоїсь іншої країни. Буде призначено авторитетного, шанованого громадянина Грузії, який знаходиться поза політикою. Того, кого поважають і прихильники уряду, і опозиційні сили. Сьогодні називають багато прізвищ, але я не хотів би говорити про це передчасно.

Думаю, грузинський досвід ще буде корисним багатьом. Я вважаю, що це дуже вдале рішення, але все покажуть вибори. Голосування 2 листопада є дуже важливим для Грузії, в умовах, що склалися зараз, напередодні майбутніх президентських виборів. Грузія знаходиться на переломному етапі. Ми максимально хочемо обмежити можливість фальсифікації результатів голосування, підозр, що вибори відбулися в нерівних умовах, тому проводитимуть альтернативний підрахунок голосів. Ми будемо дуже вдячні нашим українським друзям, якщо вони стануть спостерігачами під час підготовки та проведення виборів у Грузії.