Мале прекрасне
1 січня 2008 року Словенія перебрала на себе головування в Європейському Союзі. Минулого тижня в Страсбурзі я мав можливість сам познайомитися з її програмою, яку презентував голова словенського уряду Янса. Програма є амбітною, але реалістичною. Словенія ніколи не переоцінює своїх можливостей.
Справді, це президентство залишить слід в історії Європейського Союзу. Словенія є першою новою країною-членом ЄС, яка удостоєна честі головувати в Євросоюзі. Окрім того, це одна з найменших європейських країн з дуже слабким представництвом в євроспільноті. Словенія має лише сім представників у Європейському Парламенті й чотири голоси в Раді ЄС.
Нова чи стара, маленька чи велика — хіба це має значення? Звісно, не у випадку Словенії. Вона нова країн-член ЄС, але економічно дуже сильна. Починаючи з 1988 року, Словенія збільшила свій ВВП на душу населення з 4 тис. євро до 22 тис., що дорівнює 91% від середнього європейського рівня. Темпи економічного зростання Словенії становлять майже 6% на рік, а рівень безробіття є найнижчим. Вона єдина серед новачків ЄС приєдналася до зони євро в 2007 році. «Якби хтось передбачав таку можливість 20 років тому у моїй камері, я не повірив би жодному слову», — сказав Янса в Страсбурзі.
Це маленька країна, але дуже оптимістична. Починаючи з 1991 року, вона успішно пережила надзвичайний перехід від слабкої і нової незалежної держави до успішної демократії, що швидко розвивається.
Вийшовши з найбільш конфліктного фрагмента Європи — Балкан, вона стала однією з найбільш процвітаючих країн, щонайменше, серед нових країн-членів ЄС. Не кажучи вже про балканських сусідів.
Говорячи про головні пріоритети словенського головування, Янса наголосив на ратифікації Лісабонського договору. Словенський уряд намагатиметься вести ЄС, не викликаючи сумнівів і запитань щодо еволюції євроспільноти. Словенці наполягатимуть, щоби більшість членів ЄС ратифікували договір до кінця їхнього головування. Мета полягає в тому, щоб договір вступив у дію 1 січня 2009 року.
Іншим пріоритетом порядку денного є майбутнє Західних Балкан. Не дивно, що під час головування Словенія хоче діяти в якості моста між балканськими країнами й має на меті посилити європейську перспективу для цього регіону. Якщо і є якась країна всередині ЄС, яка природно може знайти рішення для стабілізації Балканського регіону, то це Словенія. Культурні та історичні зв’язки зробили Словенію спеціалістом з балканських проблем. Більш конкретно, словенський уряд намагатиметься пришвидшити переговори з балканськими країнами й завершити низку угод щодо стабілізації та асоціації. Головування Словенії надаватиме особливої уваги Косово і намагатиметься вирішити проблему незалежності Косово, не ранячи сербської національної гордості. Однак важко передбачити його результати. Залишається сподіватися, що така маленька країна, як Словенія, буде кращим брокером, ніж великі та сильні держави чи організації.
На завершення, я повністю переконаний, що це буде головування з доданою вартістю. Словенія має величезний потенціал, як я вже згадував раніше, який принесе деякі позитивні плоди для ЄС. Успішна історія Словенії доведе, що розмір країни і чисельність населення — це не все, що враховується і винагороджується в ЄС. Словенія, будучи найкращим студентом у сфері європейської інтеграції, цінується і визнається провідними країнами Союзу. Відповідно, винагорода — справа часу.
