Пакистан: нові можливості

Для більшості українців співробітництво України з Пакистаном асоціюється зі знаменитим пакистанським танковим контрактом. Крім того, для деяких українців Пакистан є прикладом для наслідування через те, що ця ісламська країна набула ядерного статусу, в той час як Україна добровільно відмовилася від третього за величиною у світі ядерного потенціалу. Чи є ядерний статус виправданим для Пакистану, який має досить дружні відносини зі своїм великим північним сусідом Китаєм? Чи бачить Ісламабад загрозу від можливого набуття Іраном ядерного статусу? Як пакистанці ставляться до систем колективної безпеки і оцінюють роль НАТО? Чи спроможний іслам модернізуватися і який стосунок має ця релігія до самогубців-бомбистів? Яким є потенціал співпраці Пакистану з Україною, і зокрема, які мегапроекти можуть зацікавити українських інвесторів? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю Надзвичайного та Повноважного Посла Ісламської Республіки Пакистан в Україні Газанфара Алі ХАНА.

«...ЩОБ ГАРАНТУВАТИ СВОЄ ВИЖИВАННЯ, МИ ЗМУШЕНІ ПІДТРИМУВАТИ ЕФЕКТИВНИЙ РІВЕНЬ ОБОРОННОГО БАЛАНСУ»

— Пане посол, в Україні деякі політичні сили піднімають питання відновлення ядерного статусу. Як відомо, ваша країна стала ядерною, тож чи є виправданим і необтяжливим такий статус для Пакистану?

— Надбання ядерної технології для будь-якої країни — це питання політики і стратегії, яка базується на реаліях, потребах, які найкращим чином відповідають національним інтересам і цілям. Те ж саме стосується політичного рішення щодо використання цієї технології для виробництва ядерної зброї. Набуття чи ненабуття ядерного статусу є спірним питанням. Існує дві причини, чому Пакистан його має. З одного боку, ми хочемо використовувати ядерні технології в мирних цілях. Я не буду вдаватися в деталі щодо цього, бо вони є добре відомими. З іншого боку, потрібно зважати на особливість безпекового довкілля Пакистану. Коли ми вирішили набути ядерний статус, ситуація з безпекою була дуже серйозною і нестійкою. Вона й досі залишається чутливою, але, слава Богу, значно кращою, ніж це було раніше. Ми маємо невирішеним питання Кашміру, щодо якого було ухвалено декілька резолюцій ООН і який перебуває в полі зору цієї світової організації. Згідно з цими резолюціями, народ Кашміру має право самостійно визначати своє майбутнє. Хочуть жителі Кашміру стати частиною Пакистану чи Індії — вибір належить їм. Але, на жаль, їм не дають скористатися цим головним правом. Обидві країни: Пакистан та Індія — після незалежності три рази розпочинали війну. Але тепер вони вже не можуть собі дозволити вести такі війни.

Ми у багатьох відношеннях є значно меншою країною у порівнянні з наших східним сусідом. І щоб гарантувати своє виживання як незалежна суверенна держава, змушені підтримувати ефективний рівень оборонного балансу. І щоб забезпечити потреби нашої оборонної стратегії, Пакистан вирішив заволодіти ядерною зброєю, яка може відігравати роль стримування проти будь- якої іноземної агресії. Адже добре зрозуміло: для того, щоб стримування було ефективним і дієвим, потрібно мати спроможності і волю щодо використання таких засобів. Сьогодні Пакистан має і спроможності, і волю. У нашому випадку ця стратегія спрацювала ефективно і запобігла війнам між Пакистаном і супротивниками. Що стосується України, то ваша країна має свої потреби, і все залежить від того, як український уряд сприймає загрози щодо власної незалежності й суверенітету. Ваша країна добровільно відмовилася від ядерного потенціалу. Я вважаю, що ваш уряд краще розуміє цю проблему, ніж будь-яка інша країна. Україна показала світу, що вона хоче бути без’ядерною. А коли виникає питання щодо того, чи є виправданим, чи ні ядерний статус, то це залишається прерогативою народу та уряду України, який має робити все, що найбільше відповідає інтересам вашої країни.

— Як ви оцінюєте намір Ірану опанувати повний ядерний цикл і, можливо, навіть розробити атомну бомбу?

— Кожна країна має право на отримання сучасних технологій, які доступні для них. Іран заявляє, що він хоче отримати ядерні можливості для використання в мирних цілях. Відтак Тегеран має повне право розробляти цю технологію для мирних цілей.

— А якщо він усе-таки розробить ядерну зброю, як це може вплинути на ситуацію в регіоні?

— Як відомо, Іран стверджує, що не має планів щодо виробництва ядерної зброї. Тегеран підписав договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Якщо навіть гіпотетично припустити і уявити, що в майбутньому Іран матиме таку спроможність, то, на мою думку, це ніяким чином не вплине на Пакистан. Ми не відчуваємо загрози, бо маємо дуже добрі сусідські відносини з Іраном. Скоріше це може принести стабільність у регіон.

«КОЛИ МОВА ЗАХОДИТЬ ПРО ЗАХИСТ СУВЕРЕНІТЕТУ, ТО ВИ МАЄТЕ РОБИТИ ЦЕ САМІ...»

— Пане посол, ваша країна має дуже добрі відносини з Китаєм. Днями під час візиту президента Пакистану в Китай було підписано 10 меморандумів про співпрацю. Маючи такого потужного друга, чому б вашій країні не покладатися на нього у питаннях забезпечення цілісності країни, а не витрачати величезні кошти на розробку ядерного потенціалу?

— Відповідаючи на це запитання, я згадав слова колишнього президента Пакистану генерала Аюба Хана, який у своїй книзі «Друзі, але не хазяї» написав: «Ніхто не дасть вам свободу. Ви маєте боротися за неї, і ніхто не боротиметься за вас. Ви повинні самі боротися». Це стосується всіх суверенних і незалежних держав. Кожна з них хоче бути самодостатньою у цьому відношенні. Коли мова заходить про захист суверенітету, то ви маєте робити це самі, а не дивитися через плече, щоб хтось вам допоміг. Звісно, у випадку потреби наші друзі приходять на допомогу. Але ви не можете будувати оборонну стратегію і плани на тому, що хтось прийде і буде за вас битися чи воювати. Ви повинні мати основні спроможності для того, щоб захищатися самому. А у випадку непередбачених обставин, коли буде потрібна допомога, то для цього існують друзі.

— Тобто ваша країна не вірить у систему колективної безпеки?

— Системи колективної безпеки — це зовсім інше. Вони є дуже корисними, якщо ви є частиною однієї з таких систем. На даний момент Пакистан не бере участі в жодній системі колективної безпеки.

— Але ж ваша країна є союзником Сполучених Штатів...

— Так. Дійсно, в даний момент Пакистан має спеціальний статус військового союзника США поза НАТО. Це стосується перспективи нашої участі в глобальній війні проти тероризму, у якій Пакистан разом з військами НАТО воює на своїй території біля кордону з Афганістаном. Пакистан також надає велику операційну і логістичну підтримку операціям НАТО в цьому регіоні після вторгнення США в Афганістан унаслідок подій 11 вересня 2001 року.

«НАТО МОЖЕ ГРАТИ КОРИСНУ РОЛЬ, ПРИНОСЯЧИ МИР І СТАБІЛЬНІСТЬ У НЕСПОКІЙНІ РЕГІОНИ СВІТУ»

— Пане посол, хотілося б почути вашу думку щодо ролі НАТО сьогодні і в майбутньому.

— Зі сторони можна подумати, що НАТО відігравало більшу роль у часи холодної війни і було противагою Організації Варшавського договору. Тепер останньої не існує. З огляду на поточну геополітичну ситуацію в світі, у якому з’являються нові центри сили, Організація Північноатлантичного договору набула відмінної ролі. Вона є одним з важливих військових інструментів підтримки глобальної політики єдиної супердержави: США і її союзників, що застосовується там, де виникає для цього потреба. НАТО може відігравати корисну роль, приносячи мир і стабільність у неспокійні регіони світу.

— Як ви гадаєте, чому Росія виступає категорично проти розширення НАТО на схід?

— Відповідь на це питання найкращим чином відображено у недавніх заявах російського керівництва проти наміру України приєднатися до НАТО. Росіянам не подобається біля свого кордону мати військовий щит, якщо вони не є його частиною. Це природна реакція з боку Росії, і такі заяви відображають їхні справжні думки і почуття.

— Чи не може в майбутньому в Південно-Східній Азії з’явитися свого роду аналог НАТО? Адже свого часу подібні розмови велися...

— Я не можу дати відповіді на це запитання, бо не бачу можливості, що таке трапиться в найближчому майбутньому. У Південно-Східній Азії існує організація ASEAN — Асоціація країн Південно- Східної Азії, яка головним чином опікується питаннями політичної та економічної співпраці між країнами цього регіону. Сьогодні в цьому регіоні поки не видно загрози у вигляді спільного противника. Відтак і немає потреби у створенні воєнного альянсу на зразок НАТО. До речі, Пакистан не є членом ASEAN, тому ця організація не цікавить нас з оборонного погляду.

«НАЙКРАЩІ ЗРАЗКИ ЗАХІДНОЇ ДЕМОКРАТІЇ НЕ МОЖУТЬ НАЙКРАЩИМ ЧИНОМ ПІДХОДИТИ ДЛЯ ПАКИСТАНСЬКОГО СОЦІАЛЬНОГО ДОВКІЛЛЯ»

— Президент Первез Мушарраф, ставши цивільним главою держави, пообіцяв, що Пакистан стане демократичною країною, але на власний манер. Як, на вашу думку, можна інтерпретувати пакистанську демократію?

— Коли мова йде про сучасну демократичну систему, потрібно розглядати її в історичній перспективі, а також у розвитку чи еволюції. Всі великі демократії світу не були такими демократичними 100 років тому. Всі вони розвинулися у сьогоднішню форму, проходячи через різні складні етапи. Пакистан також проходить через один з таких етапів демократії. Президент Мушарраф сказав, що демократія не має стандартного формату, який підходить для кожної країни. Насправді, демократія повинна «припасовуватись» до вимог народу та етносу в будь-якій країні. Найкращі зразки західної демократії не можуть найкращим чином підходити для пакистанського соціального довкілля з особливою структурою суспільства, що базується на великих сім’ях — кланах і глава клану грає важливу роль у щоденному житті, зважаючи на те, що рівень грамотності досі становить 50—60 відсотків, 70 відсотків людей досі проживають у сільських районах.

Разом з тим, у пакистанському парламенті зарезервовані місця для жінок і національних меншин. Тому ми не повинні бути надто критичними щодо процедур і процесів, задіяних у розширенні демократії, якщо кінцева мета досягається. Наприклад, процедури можуть бути відмінними щодо визначення прийнятності кандидатів у депутати парламенту. Сьогодні для того, щоб брати участь у парламентських виборах, потрібно щонайменше мати закінчену вищу освіту. В інших країнах такого суворого обмеження може й не бути. Оскільки мова йде про внутрішні справи, то хоч би якою була демократична модель Пакистану, це не повинно стосуватися інших країн.

«ФЕНОМЕН БОМБИСТІВ-САМОГУБЦІВ НЕ МАЄ НІЯКОГО СТОСУНКУ ДО РЕЛІГІЇ»

— Деякі експерти вважають, що зараз у світі відбувається зіткнення цивілізацій. І західна, й ісламська цивілізація не розуміють одна одну. Чому, на вашу думку, так відбувається?

— Перш за все, дозвольте мені сказати, що деякі називають це зіткненням релігій, а не цивілізацій. Я вважаю, що ця думка або сприйняття поширюється екстремістами чи фанатиками з обох сторін. Я не думаю, що зараз точиться якась війна чи зіткнення цивілізацій. Основні правила і норми всіх релігій спільні. Дві великі релігії: іслам і християнство проповідують мир і гармонію. Вони обидві проповідують любов, взаємопорозуміння і добрі відносини між людьми як на індивідуальному, так і на соціальному рівні. Звісно, існують люди, які належать до категорії обскурантів, що вдаються до крайнощів і роблять дуже багато шкоди міжрелігійній гармонії. Як мусульманин я не маю підстав чи права критикувати вас за вашу релігію. Нас радше вчать шанувати почуття і віру інших людей.

— А як тоді можна пояснити таке явище, як бомбисти-самогубці?

— Це дуже важлива і чутлива проблема. В суспільстві є безвідповідальні екстремістські елементи, які заохочують такі тенденції. Релігія до цього не має ніякого стосунку. В ісламі самогубство суворо заборонено. Це гріх. Ви не маєте права губити своє життя чи когось іншого. Лише Бог відповідає за ваше життя чи смерть. Ті, хто змушує будь-кого вбивати інших, не знають справжнього духу релігії. ЦІ самогубці-бомбисти є неосвіченими і незрілими людьми, які погано розуміють релігію і мають ілюзорне розуміння доброго й поганого в житті. 90—95 відсотків людей, які підривають себе, є введеними в оману підлітками. На жаль, окрім релігійних фанатиків, існують інші зарубіжні елементи, які підтримують таку діяльність, що служить їхнім кровожерливим інтересам. Вони витрачають мільйони доларів, щоб спонукати незрілі уми здійснювати такі кримінальні вчинки. Вони обіцяють величезні суми грошей сім’ям цих незрілих умів. Хочу вас ще раз запевнити, що феномен бомбистів- самогубців не має ніякого стосунку до релігії і використовується місцевими і закордонними елементами, які зацікавлені у завданні шкоди Пакистану.

«ІСЛАМ ЗАБЕЗПЕЧУЄ СВОБОДУ ДІЙ, ЯКЩО ЦЕ НЕ ПОРУШУЄ ПРАВ ІНШИХ ЛЮДЕЙ»

— Чи спроможний, на вашу думку, іслам модернізуватися і змінюватися у сьогоднішньому світі, який змінюється дуже швидко?

— Іслам — це найбільш сучасна релігія. Це повний кодекс життя для людства на всі прийдешнi часи. Тому нам не потрібно модернізувати іслам. Ця релігія не забороняє вам робити добре, а застерігає вас не робити поганого і, зокрема, щодо інших. Іслам враховує сучасну концепцію прав людини. Для ісламу не існує відмінності в кольорі шкіри чи віровченні. Також немає відмінності між чоловіком і жінкою, коли мова йде про освіту. Іслам гарантує рівність для жінок і навчає ставитися до жінки краще, ніж до чоловіка. Оскільки жінки є слабшою статтю, то про них потрібно більше піклуватися. Гляньте на статус жінки. Вона є матір’ю, дочкою, сестрою чи дружиною. Іслам не забороняє жінкам здобувати освіту. Радше ця релігія молиться за посилення і розвиток цього інституту жіноцтва, яке грає важливу роль у розвитку суспільства загалом. У Пакистані жінки спеціально наділені повноваженнями. Вони мають всі права громадянина. Вони можуть працювати будь-де відповідно до своїх критеріїв. Вони можуть бути членами парламенту і обіймати будь-яку посаду відповідно до закону країни. Також потрібно відзначити — хоч би де жінка працювала, вона не повинна експлуатуватися. Суворо заборонено закривати жінок удома. Іслам є сучасною релігією, яка оберігає ваші права в усіх відношеннях. Ця релігія забезпечує свободу дій, якщо це не порушує прав інших людей, буде це заняття спортом чи захоплення музикою.

ПРО ВЕЛИЧЕЗНІ МОЖЛИВОСТІ СПІВПРАЦІ ТА МЕГАПРОЕКТИ, У ЯКИХ МОЖУТЬ ВЗЯТИ УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКІ ІНВЕСТОРИ

— Як повідомляли українські мас- медіа, Президент України Віктор Ющенко, приймаючи від вас вірчі грамоти, сказав, що існує величезний потенціал у відносинах між Україною та Пакистаном. У чому полягає цей потенціал і чи можемо ми стати свідками у майбутньому підписання великого контракту, як відомий пакистанський танковий контракт?

— Я справді бачу великий потенціал для подальшої співпраці між Пакистаном і Україною. Окрім співпраці в оборонному секторі, існує багато інших областей, у яких ми можемо отримати взаємну вигоду. На додачу до співпраці у секторах з випуску традиційної продукції настав час посилити співпрацю у високотехнологічних областях. Наші країни вже підписали десятки проектів угод, що охоплюють співробітництво у сферах освіти, авіації, захисту інвестицій, уникнення подвійного оподаткування, скасування візового режиму, екстрадиції. Більшість з цих угод давно перебувають у процесі фінального узгодження. Ми інтенсивно працюємо над тим, щоб пришвидшити цей процес, і сподіваємося швидко його завершити. А це справді надасть необхідне прискорення торгівлі та інвестиційній діяльності між обома країнами. Варто ще раз нагадати, що йдеться про такі мегапроекти, як розробка нафтових і газових родовищ, транзит нафти і газу, будівництво залізниць, розвиток соціального сектору, виробництво електроенергії.

— А чи є достатньо привабливий інвестиційний клімат у Пакистані?

— На жаль, 2007 рік був роком парламентських виборів у Пакистані та Україні. Уряди в обох країнах перебувають у процесі становлення. Але це не затримає взаємного інтересу щодо співпраці. В Пакистані успішно працює чимало іноземних компаній. Уряд вживає всіх необхідних заходiв, щоб забезпечити умови та охорону всім, хто працює в нашій країні.

— А як щодо залучення українських інвесторів на пакистанський ринок?

— У даний момент присутність українських компаній в Пакистані є доволі низькою. Я вважаю, що українські інвестори повинні розглядати можливість створення спільних підприємств у Пакистані і обслуговувати ринки цього регіону. Такі ринки можна знайти на Близькому Сході і на Далекому Сході. Величезні можливості, про які я вже згадував, існують для українських друзів у секторі розвідування нафти і газу в Пакистані. Українські інвестори можуть узяти участь у будівництві залізниць. Наприклад, планується збудувати залізницю від порту Гавадар на північ до Центральної Азії. Іншим привабливим інвестиційним проектом може стати проект будівництва газопроводу з Ірану через Пакистан до Індії.