Пхеньян «грає» з Вашингтоном?

Днями американський Центр стратегічних і міжнародних досліджень (Center for Strategic and International Studies, CSIS) оприлюднив результати розслідування, згідно з якими на території Північної Кореї щонайменше 13 прихованих ракетних баз, а загалом їх кількість може сягати 20. У статті на сайті CSIS зазначається, що ці об’єкти можуть бути використані для всіх класів балістичних ракет, включаючи міжконтинентальні. Попри те що бази не є безпосередніми системами запуску, ракети можуть запускати з них при надзвичайних ситуаціях. За даними CSIS, виявлені ними ракетні бази є малими за розмірами, розташовані розсіяно по країні і  переважно у вузьких гірських долинах. Їх розподілено на три «пояси»: тактичний, оперативний і стратегічний, залежно від їх віддаленості від демілітаризованої зони з Південною Кореєю. Розпорошеність баз поєднується з десятками років практики «масштабних методів маскування, укриття та введення в оману», що  має на меті «максимізувати виживання ракетних підрозділів при нанесенні превентивних ударів і під час військових операцій», йдеться в матеріалі.

Водночас CSIS надав детальний звіт щодо ракетної бази Сакканмоль, яка розташована найближче до демілітаризованої зони та до столиці Південної Кореї — Сеула. До публікації додаються фото, зроблені з супутників, із зазначенням на них детального розташування наземних об’єктів бази та входами до підземних споруд.

На момент підготовки номера офіційної реакції Вашингтона на нові викриття північнокорейського режиму не було. Однак варто нагадати, що президент США Дональд Трамп, який прийшовши до влади, обіцяв Північній Кореї «вогонь і лють», а її лідера Кім Чен Ина назвав «людиною-ракетою», кардинально змінив риторику після двостороннього саміту з керівником КНДР у Сінгапурі. У червні лідери підписали документ, у якому зафіксували готовність до роззброєння Корейського півострова. Американська влада називала цю подію безпрецедентним проривом, вказуючи на те, що Корея почала демонтувати об’єкти, пов’язані з ядерними потужностями. А у вересні, виступаючи на Генасамблеї ООН, Дональд Трамп вніс у число своїх здобутків те, що в Північній Кореї «реактивні снаряди та ракети більше не літають у всіх напрямках. Ядерні випробування припинилися. Деякі військові об’єкти вже були демонтовані». Нещодавно у ЗМІ навіть з’явилася інформація про те, що наступний саміт Трампа та Кіма може відбутися на початку січня 2019 року.

Тим часом прес-секретар Синього Дому — адміністрації президента Південної Кореї — Кім Еуй-к’єом вказав на те, що джерелом даних щодо бази Сакканмоль був комерційний супутник, а «розвідувальні органи Південної Кореї і США мають набагато більш детальну інформацію з військових супутників і ретельно відстежують її». За його словами, ці об’єкти не пов’язані ні з міжконтинентальними балістичними ракетами, ні з балістичними ракетами середньої дальності, передає південнокорейська інформагенція Yonhap. Ба більше наголосив він, Північна Корея і не обіцяла закрити базу Сакканмоль, щодо цього не велися жодні переговори і не укладалася угода.

«ЦЯ СИТУАЦІЯ ПОЗНАЧИТЬСЯ НА ВІДНОСИНАХ США З ПІВДЕННОЮ КОРЕЄЮ ТА ЯПОНІЄЮ»

Андрій ГОНЧАРУК, китаєзнавець, експерт Національного інституту стратегічних досліджень:

— І з боку Трампа, і з боку Кім Чен Ина — це гра двох «блазнів». Вони не були щирі та відверті один з одним під час саміту в Сінгапурі. Важко стверджувати, що в Північній Кореї однозначно щось (ракетні, ядерні потужності. — Ред.) є, але і підозрювати не складно. Радше світ повірить у те, що там щось є, ніж навпаки.

Домовленість Трампа та Кім Чен Ина щодо цьогорічної зустрічі була «плаваючою»: спершу вони планували її, потім Трамп скасував зустріч, затим вони все-таки повернулися до неї, і президент США написав у «Твіттері», що це дуже великий прорив. Тобто все це дуже віддалено нагадує велику політику. Адже і Південна Корея, і Японія перебувають у безпосередній близькості до Північної Кореї, і для них усе це — не просто якісь забаганки чи ігри, а реальна безпека людей. Тому перше, на чому позначиться ця ситуація — відносини США з Південною Кореєю та Японією. Після візиту Трампа до Європи на саміт НАТО у США лунали оцінки, що для глави Білого дому Росія — більш важлива, ніж багаторічні союзники по Альянсу. Так от сьогодні приблизно такі самі оцінки будуть з боку Японії та Південної Кореї. Головний висновок на сьогодні — те, що довіра до політики Дональда Трампа буде падати.

— Передбачити, що Пхеньян не позбудеться всієї ядерної зброї,  ракет та об’єктів, пов’язаних нею, було нескладно. Чому ж тоді США та Південна Корея пішли на співпрацю з Кім Чен Ином?

— Просто дуже хотілося відрапортувати про якісь позитиви, прориви тощо. Ще після саміту ми говорили, що домовленість Трампа та Кім Чен Ина — не є міждержавною домовленістю. США залишаються у стані війни з КНДР, тому що кількагодинна зустріч двох лідерів не може закрити півстолітню проблему. Потрібна робота експертів, відповідних груп, які напрацьовували б рішення, треба верифікація. Це дуже серйозні речі. А в Трампа часто все — на рівні «Твіттера». Північнокорейська проблема — не єдина, з якою світ ще буде стикатися.

— Якої реакції від Трампа очікувати?

— Передбачити якісь рішення президента США дуже складно. Тим більше, що після проміжних виборів до Конгресу, де він втратив Палату представників, йому потрібні якісь зовнішні подразники, тому що у внутрішній політиці йому не дуже зручно. Думаю, що новий склад Палати представників повернеться до питань, які ставив прокурор Мюллер.

Певним чином, загострення північнокорейської проблеми Трампу на руку, адже воно відволікає увагу від проблем, які справді є дуже серйозними для нього. Тому можна прогнозувати, що він може піти на певне загострення.

Щодо можливості проведення нового саміту між Трампом і Кім Чен Ином, то вони можуть піти і на такий крок. Хоча з точки зору класичної дипломатії це було б неможливо. А тут  якраз усе може бути. Дуже багато залежатиме від позиції Пекіна. Китай — наче трохи відсторонений у всіх цих рішеннях і його не достатньо згадують у зв’язку з північнокорейською проблемою, але він залишається головним стабілізуючим чинником.