Про інструментарій співпраці

Схоже, українська влада знову береться — інше питання за власної доброї волі чи через обставини — за інтенсифікацію співпраці з Організацією Північноатлантичного договору. Підтвердженням цього є численні міністерські зустрічі на рівні міністрів оборони та закордонних країн-членів НАТО з участю представників України, а також введення в дію Стратегії національної безпеки, яка передбачає набуття критеріїв членства в Альянсі. Вчора секретар Ради національної безпеки та оборони України Олександр Турчинов заявив в Києві на засіданні Спільної робочої групи високого рівня Україна — НАТО з питань воєнної реформи, що «в умовах збройної агресії Росії проти України політика військового співробітництва з НАТО має особливе значення». Учора також у столиці України відбулась дискусія «Україна-НАТО: партнерство заради єдиної та вільної Європи» з участю представників Альянсу, МЗС, Верховної Ради та експертного середовища.

Але треба нагадати, що курс на вступ України до Північноатлантичного альянсу було закладено ще 23 травня 2003 року у рішенні РНБО «Про стратегію України щодо НАТО» за головування в РНБО Євгена Марчука. А через рік основні принципи і положення національної безпеки були прописані в Законі України «Про основи національної безпеки». Характерно, що за цей закон проголосувала фракція Партії регіонів, яку тоді очолював Віктор Янукович.

•  Газета «День» від самого початку заснування була послідовним прихильником і пропагандистом євроатлантичного курсу нашої країни. Олігархи, які володіли популярними телеканалами, зовсім не працювали над цією темою. Навпаки, залучаючи на телешоу одіозних політиків на кшталт Колесніченко, вони дискредитували ідею інтеграції України в НАТО.

З одного боку, відповідальність за зрив атлантичного курсу несуть як олігархи, так і Медведчук, який проводив в Україні пропутінську політику. А з другого боку, треба згадати історію про Бухарестський саміт у 2008 році, коли німецький канцлер Ангела Меркель та тодішній президент Франції Ніколя Саркозі заблокували надання Україні та Грузії ПДЧ. І як результат у серпні того ж року Росія напала на Грузію і незаконно окупувала 20% відсотків території цієї кавказької країни. А торік Москва, очевидно, розуміючи, що НАТО не буде реагувати, як у випадку з Грузією, незаконно анексувала Крим і тепер продовжує агресію на сході України.

•  Це добре, що майже одночасно в Україні на різних рівнях обговорюються питання інтенсифікації співпраці між НАТО та Україною. Зрозуміло, що через російську агресію та анексію Криму виникла нова ситуація, коли ні наша країна, ні Європа, ні найбільший безпековий альянс у світі виявився неспроможним протидіяти ревізіоністській політиці Кремля. Але вже пройшло більше року від початку російської агресії, а НАТО, схоже, досі не знає, що робити з Путіним. І підтвердженням цього є позавчорашня зустріч у Вашингтоні генсека НАТО Єнса Столтенберга з президентом США Бараком Обамою. До речі, цікавим тут є момент, що місяць тому генсек був Вашингтоні, але тоді господар Білого дому не знайшов часу, щоб з ним зустрітися. А тепер, як повідомляють ЗМІ, після зустрічі Обама заявив, що Росія займає більш агресивну політику щодо України. Тим часом Столтенберг зауважив, що Мінська угода все ще може залишатися «шляхом для досягнення миру».

•  Помічник заступника генсека НАТО Джеймс ШЕА на згаданій вище дискусії, зазначив, що останні Мінські угоди не є ідеальними, але — найкращим на даний момент варіантом для врегулювання ситуації. Він також додав: «допомога Україні — це не просто моральне зобов’язання, щоб допомогти демократичній країні у її труднощах, але це також і в інтересах безпеки всіх членів Альянсу. Тому НАТО співпрацює з Україною».

Пан Шеа також наголосив, що обом сторонам і НАТО, і Україні потрібно якомога ефективніше використовувати існуючі інструменти для поглиблення співпраці. Він звернув увагу на те, що угода про п’ять трастових фондів повільно реалізується через українську бюрократію, або як він сказав, через паперову роботу. Окрім того, пан Шеа зазначив, що українській стороні потрібно спростити процедури проходження митних перевірок і зняти плату за поставку оборонних товарів. Прикладом цього, за його словами, є затримка з передачею румунською стороною Україні обладнання для посилення кібербезпеки в Україні.   

Помічник заступника генсека НАТО також вважає, що Україні не потрібно ставити високих амбітних планів, на кшталт членства в НАТО, що є нереальним у даний момент, головне, щоб будь-які поставлені досяжні плани, які приносять конкретні результати: наприклад посилюють оборонні можливості українських збройних сил та спрямовані на реформи сектору безпеки. І при цьому він звернув увагу на те, що співробітництвом між НАТО і Україною має займатись стабільна команда. На його думку, варто було б збільшити кількість експертів НАТО, які перебувають в Україні і постійно допомагають у реалізації реформ сектору безпеки та оборони.

Як структура НАТО, нагадав він, не має зброї, але ми можемо запропонувати Україні «мізкову могутність». Військове обладнання вам можуть надати окремі країни Альянсу і тому для вас головне ,як ефективно розпорядитись усім цим, а також різним досвідом для посилення обороноспроможності та ефективності країни.

«Ми не можемо очікувати дива за ніч — у плані здійснення реформ — але найгірше, що може статись, якщо реформи уповільняться чи зупиняться. Не можна очікувати ситуації, коли українці роблять вигляд, що провадять реформи, а ми робимо вигляд, що погоджуємось з цим», — сказав Шеа.

Він також вважає, що двері НАТО мають бути відкритим для майбутнього членства України в цій організації і Україна повинна мати місце в європейській архітектурі безпеки та одного дня стане членом ЄС.

•  Директор політичного департаменту Міністерства закордонних справ України Олексій МАКЕЄВ зі свого боку сказав, що Україна не вимагає негайного надання їй членства в НАТО, але зацікавлена у реформуванні сектору безпеки, щоб бути готовою до членства в Альянсі. За його словами, після здійснення необхідних реформ Україна не буде тягарем для НАТО, а великим внеском в безпеку і відтак стане важливим союзником. З іншого боку, вважає пан Макеєв, ми маємо знати, що Україні буде виділено місце в системі європейської безпеки.

•  Виконавчий директор Центру дослідження міжнародних відносин Микола КАПІТОНЕНКО вважає, що Північноатлантичний альянс повинен розробити стратегію відносин щодо Росії, у якій Україна має бути одним з елементів. На його думку, допомагаючи Україні, НАТО повинно думати, як разом з Україною посилити безпеку. Експерт також наголосив на важливості того, щоб українська зовнішня політика була стабільною і відтак передбачуваною. На його думку, проведення референдуму в Україні щодо членства в НАТО мало б символічне значення, але зараз треба зосередитись на конкретній співпраці з Альянсом, виконанні критеріїв членства.

Журналісти чомусь часто порушують питання про дату вступу України до НАТО. Але це питання немає сенсу ставити, щоб не отримувати беззмістовні відповіді. Тут важливо звернути увагу на те, що сказав в нещодавньому інтерв’ю російській «Новой газете» генсек НАТО Єнс Столтенберг. Він зокрема відзначив: «Коли йдеться про розширення НАТО, то важливішим принципом є те, що кожна країна має право сама вибирати свій шлях. І ні в кого зовні немає ні права втручатись у цей процес, ні права вето».

Помічник заступника генсека також відзначив, що вступу до НАТО може бути легше досягти, бо в Альянсі менше бюрократії у порівнянні з ЄС, членство в якому вимагає повної адаптації до законодавства євроспільноти.

Підсумовуючи дебати, Шеа наголосив, що з одного боку НАТО має виробити бачення місця України в європейській системі безпеки, а з іншого боку Україна має довести серйозність і довіру щодо атлантичного курсу та імплементувати те, що було погоджено зробити.

Тим часом Капітоненко вважає, що Україні потрібно більш ефективно будувати стратегію регіональної безпеки. Зі всіма цими висновками можна лише погодитись, але справа тепер за владою, щоб вона на ділі наближала нашу країну до НАТО, бо іншої альтернативи забезпечити безпеку нашої країни немає.