Що насправді відбулося під час візиту Путіна в Анкару

Світова преса дуже багато коментувала візит президента Росії Володимира Путіна до Туреччини. У публікаціях йшлося про стратегічні відносини між Анкарою та Москвою, підписання десятка документів, знижку на російський газ і новий проект будівництва газопроводу через Туреччину під назвою «Турецький потік» замість «Південного потоку». Посол Туреччини в Україні Йонет Джан Тезель сказав автору, що це був рядовий візит, який нічим особливим не виділявся від уже постійних візитів глав обох держав. «День» звернувся до Посла України в Туреччині Сергія Корсунського з проханням розповісти, що ж насправді відбулося під час візиту Путіна в Анкару і чи може бути загрозою для України будівництво «Турецького потоку». У спілкуванні по «Скайпу» пан Корсунський також розповів про очікування України від засідання Стратегічної ради, яка відбудеться у першому кварталі в Києві за участю президента Туреччини.

ДЕРЖАВНИЙ ВІЗИТ ПУТІНА ЯК ПІАР-ФСБЕШНА ОПЕРАЦІЯ З БОКУ РОСІЯН

— Це був абсолютно ординарний, безглуздий і безрезультативний візит, під час якого відбулося щорічне засідання Ради високого рівня. Ми також проводимо щороку засідання Стратегічної ради. І коли ми підписуємо угоди, то це угоди, а Путін підписав вісім меморандумів та угоду про правову допомогу. Меморандуми — це просто протоколи про наміри, які не мають жодного правового наслідку.

Усі ці розмови про збільшення товарообігу втричі, знижка на газ на 6% і державний візит були чистою піар-ФСБешною операцією з боку росіян. Вони намагалися показати всьому світу і в першу чергу Путіну, що він не є ізгоєм. По-перше, росіяни п’ять років говорять про збільшення товарообігу, який насправді впав. А шестивідсоткова знижка на газ передбачена діючим контрактом. У зв’язку з падінням цін на нафту формула має бути перерахована і становить саме таку цифру. А державний візит просто означає рівень протокольного забезпечення, марширування військових у гарній формі. Але все це така дрібнота, порівняно зі змістом.

Також виявилися неправдою повідомлення російських ЗМІ про те, що під час візиту Путіна в Анкарі відбулося засідання Стратегічної ради. Наступного дня мені турки чітко розповіли, що немає у них стратегічних відносин з Росією, а лише економічний порядок денний. А з політичних питань щодо Сирії, України, Іраку, Кавказу, Єгипту у нас немає з ними жодного порозуміння. Які можуть бути стратегічні відносини з країною, з якою в галузі безпеки немає ніякого співробітництва?

Безумовно, позитивним результатом для України була заява Путіна про припинення «Південного потоку», про що я п’ять років не перестаю казати, що його ніколи не буде. І «Турецького потоку» ніколи не буде, бо на кордоні з Грецією немає жодного газопроводу, який би йшов з території Туреччини. Чому Греція — краще, ніж Болгарія? Адже обидві країни є членами ЄС. Там стільки питань, що не знаєш, із чого почати.

Але знову ж таки Путін продовжує зберігати обличчя. Росіяни витратили $5 млрд на «Південний потік», і все це лопнуло, як мильна бульбашка. Тепер вони кажуть, що це все було дуже корисно. Тепер ми будемо інвестувати в Туреччину. Дурниця. Не буде цього. Це операція, яка називається ФСБ-прикриття. Вони ховають кінці в воду.

«НІКОЛИ, ЗА ЖОДНИХ УМОВ ТУРКИ НЕ ВИЗНАЮТЬ АНЕКСІЇ КРИМУ»

— Сьогодні (інтерв’ю записувалося 12 грудня. — Авт.) я бачив критичну заяву Порошенка на адресу індійського уряду за те, що під час візиту в Делі в російській делегації разом із Путіним був Аксьонов.

— Так, це жахливо. Це підстава.

— А тут такого не було під час візиту Путіна, щоб представник із незаконно анексованого Криму увійшов до складу російської делегації?

— Ні. Під час переговорів з російським президентом, у тому числі за нашим проханням, Ердоган усе сказав Путіну щодо Криму. У Туреччини абсолютно «залізобетонна» позиція. Ніколи, за жодних умов вони не визнають анексії Криму. Крапка! У нас є чітке розуміння, що кримські татари будуть жити тільки в Україні. Ми ніколи не дозволимо нікому визнати окупацію. Тому точно така позиція в турецького уряду і президента Ердогана. Тому за жодних умов ніякий Аксьонов не міг би ступити на землю Туреччини, і все це Путіну було сказано. У відповідь Путін сказав, що все у нас гарно в Криму, що я роблю все для кримських татар, а вони невдячні. Ви знаєте ситуацію в Криму. Це фактично геноцид. Ми проти цього боролися, боремося і будемо боротися.

Турки — дуже прагматичні люди. Вони дійсно важко заробляють собі на хліб, в економіці у них не така блискуча ситуація, як здається. Тому в принципі вони готові, як на східному базарі, торгуватися за знижку на газ, за якісь переваги. Вони дуже складні переговірники, але все-таки мають принципи.

Наприклад, з нами вони ведуть переговори про Угоду про вільну торгівлю. А росіянам було заявлено, що це неможливо в принципі. Цього не буде, хоча вони були б зацікавлені. Росіяни заявляють, що турки будуть поставляти продукти харчування, щоб пробити блокаду. А турки мені кажуть абсолютно протилежне: ми виконуємо діючі контракти, бо наші виробники просто підуть по світу. Раніше вони поставляли в Ірак та Сирію, а у зв’язку з війною там турки позбавлені цього і кажуть, що банкрутство буде, якщо не виконувати контракти з Росією. Але жодного стратегічного переорієнтування на ці ринки не відбувається. У мене є залізне запевнення на будь-якому рівні, у тому числі на найвищому, що у них є чітке розуміння, з ким вони мають справу. Турки прекрасно зрозуміли, що відбулося у Криму.

Для них і Україна, і Сирія, і Ірак — не пусті слова. Це серйозний і внутрішньополітичний, і зовнішньополітичний виклик, і коли вони побачили, що Путін каже протилежне, то про яку любов можна говорити.

«МИ ГОТОВИМО МАСШТАБНІ ПРОЕКТИ»

— Пан Тезель мені також казав, що у першому кварталі наступного року відбудеться візит президента Туреччини в Україну.

— Так, ми очікуємо візит Ердогана в Україну. Орієнтовно це відбудеться в лютому-березні. Ми готовимо реально масштабні проекти. Я сподіваюся, ми встигнемо до цього часу підготуватись, щоб дійсно підписати стратегічні проекти. У нас вони є. Це мільярдні суми абсолютно реальних речей. Ми працюємо над цим кожен день, але цього не афішуємо. У нас немає ніяких фіктивних енергетичних проектів. Все, над чим працюємо, — реальні речі.

У Петра Олексійовича є чітке розуміння, з ким ми маємо справу, що таке Туреччина, і бажання серйозно з нею працювати. Ми так і робимо. Можу розкрити вам невеликий секрет. Можливо, до візиту Ердогана ще в січні відбудеться візит Давутоглу — прем’єр-міністра. Це безпрецедентно, що відбудуться поспіль два такі візити. У Туреччини є чітке розуміння, що у нас відбувається. Вони просто з жахом дивляться на те, що Крим став військовою базою.

— Може, це підштовхне до активізації військово-технічної співпраці між двома нашими країнами? Адже раніше Україна пропонувала танк для Туреччини, спільний випуск фрегатів.

— Ми працюємо саме в цій сфері. Але це не танки і кораблі, а літаки і космос. Ми працюємо по «Антонову», по двигунах. І є напрацювання, які мають уже зараз вилитися не просто в меморандуми, а в контракти з грошима. І все це ми хочемо підтягнути під цю Стратегічну раду. Не їздити 20 разів туди-сюди, а щоб один раз Ердоган приїхав, і ми підписали. І також бажано до цього візиту підготувати остаточно Угоду про зону вільної торгівлі. Є чітке розуміння, що дійсно буде масштабне засідання Ради, але ми не робимо навколо цього піар. Нам це не потрібно.

ПРО ПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ ПАЛАЦ І АМБІЦІЇ ЕРДОГАНА

— До речі, яке на вас справив враження президентський палац Ердогана, про який багато пишуть ЗМІ?

— Я був у цьому палаці у день національного свята Туреччини. Він дійсно надзвичайно вражає розмірами і зовнішньою архітектурою, але можу відверто сказати, що я був здивований, наскільки він скромний усередині. Тобто ніякого золота, ніяких східних розкошів, якихось неймовірних люстр. Скрізь дуже скромні, майже чорні з темного дерева панелі. Все витримано в скромних тонах. За розміром території і за зовнішніми параметрами це справді неймовірний для Туреччини комплекс. Коли я його побачив, перше, що мені спало на думку — це площа Тяньаньмень у Пекіні. Палац, перед ним величезна територія порожня, як площа, і височіють три пагоди. Старий палац, у якому я був сто разів, — це як одна з маленьких будівель на гігантській території нового. Це не просто палац, а величезний комплекс, враховуючи житло для співробітників, конференц-зали, офіси для всіх його служб. Це не його особистий палац, хоч там є місце, де він живе.

— Чи це не виглядає як спроба Ердогана перейняти лаври Сулеймана Великого?

— В Ердогана є амбіції залишитися в історії як най-най-най... (Сміється.) Є таке. Безумовно, він людина жорстка, звичайно, тут є серйозні проблеми з пресою. Його критикують американці та європейці, а всі інші мовчать. Утім, перш ніж критикувати, непогано свої проблеми повирішувати. Коли у нас буде все гаразд, будемо критикувати. (Сміється.)

У мене є чіткі завдання, поставлені президентом. Туреччина має бути нашим другом скрізь, де тільки можливо, і вона таки наш друг. Вона не в перших рядах боротьби за свободу, але немає жодного сумніву в тому, що вона в усіх міжнародних організаціях іде у фарватері Європейського Союзу і США. І те, що вони на людському рівні все прекрасно розуміють, це факт.

За допомогою наших партнерів турки чіткіше себе асоціюють з Європою. І якщо поглянути на список контактів ЄС із турками, то просто дивом дивуєшся. І це не випадково, бо всі розуміють: Туреччина відіграє одну з ключових ролей у регіоні. І ми просто намагаємося використати цей позитив і через Київ, і через мої контакти тут. І в принципі можу сказати, якщо не на 5, то на 4+ це вдається. Я — перфекціоніст, узагалі хотів би, щоб турки приєдналися до санкцій, але вони поки що кажуть: ми не можемо, для нас це буде катастрофа.