Сигнал із Кремля

«Не треба думати, ніби все вирішується в Кремлі. Не все», — ці слова винесені в заголовок інтерв’ю глави адміністрації президента Росії Сергія Іванова, яке він дав агентству ТАРС.

Іванов пояснив, чому Москва влізла у сирійську авантюру і в чергове відхрестився від ролі Росії у розв’язуванні війни на Донбасі. Окрім цього, він також заявив: «Ми ніколи не будемо робити будь-що на шкоду національним інтересам, лише ради зняття санкцій».

Високопоставлений чиновник РФ також повторив тезу про те, що росіяни й українці «братній народ» і висловив сподівання, що з часом «настане період, коли відновлення відносин між нашими країнами почнеться».

Не оминув Іванов і дедалі більшого зближення Києва з Євросоюзом. «Україна із аграрно-технологічної країни перетворюється в тупий — вибачте за грубе слово, але іншого не знаходжу — придаток для виробництва сільгосппродукції», — заявив очільник адміністрації Володимира Путіна.

Екс-міністр закордонних справ України Володимир ОГРИЗКО не побачив у цьому інтерв’ю «нічого нового, чого б ми не чули з виступів інших керівників Росії». Пан Огризко назвав заяви Сергія Іванова ТАРС щодо збереження миру на землі і поваги Росією міжнародного права «черговою цинічною брехнею».

«Іванов знову розповідає у викривленому світлі про події, які відбувалися в тих чи інших країнах. Наприклад, він згадує режим Саддама Хусейна і говорить про те, що він вішав людей, розстрілював без суду і слідства, але так делікатно додає: «такова была его манера выяснения отношений с противниками». А потім Іванов робить висновок: ну так склалося, але тепер — значно гірше. Для Росії перебування тиранів при владі — це нормально. Те ж саме Іванов сказав про Лівію: раніше там все було прийнятним, а тепер — з’явилися терористи. Так Росія сама в цьому і винна. Давайте згадаємо, скільки ще за часів СРСР військової техніки та радянських інструкторів побувало саме в цих країнах, які стала джерелами тероризму...», — відзначив у коментарі «Дню» Володимир Огризко.

На його думку, це інтерв’ю — підтвердження того, що теперішня російська верхівка «не бачить реального світу, не хоче цього робити». «Вона думає, що може протистояти решті світу. Іванов, посилаючись на Солженіцина, каже, що всі боялися «огромности России». Подивіться на карту: хіба Канада не велика? Але чомусь ніхто її не боїться. Питання не в «огромности», а в агресивності. Теперішня кліка в Кремлі не хоче зрозуміти, що за цією агресивністю ховається кінець Росії. Ті зміни, які відбулися в світі і те, що Росія вже не буде супердержавою — зрозуміло для всіх, крім теперішніх керівників у Москві», — додає Володимир Огризко.

Водночас, екс-глава МЗС відкинув думку про те, що цим інтерв’ю росіян «знайомлять» з Івановим, який у майбутньому гіпотетично може замінити Путіна. «За бажанням Путін може ще довго продовжувати своє царювання. А, як відомо, царі навіть своїх потенційних спадкоємців знищували, а не виховували. Поки що зарано говорити про кардинальні зміни в російській верхівці. Навіть, якби вони відбулися (якщо повірити в таку фантасмагорію), то від зміни доданків сума не змінюється. Питання не в особистостях, а підходах. А вони залишаються незмінними», — резюмував Володимир Станіславович.

«ЦЕ — РИТУАЛЬНЕ ІНТЕРВ’Ю ДЛЯ ВНУТРІШНЬОГО СПОЖИВАННЯ»

Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, незалежний журналіст (Москва):

— Заяви Іванова на адресу України, передусім обумовлені практикою побутового хамства, що восторжествувало в російській політиці. Є певний «кодекс» поведінки чиновників РФ, які дають інтерв’ю російським ЗМІ. Це інтерв’ю опублікувало ТАРС, що свідчить про те, що це — ритуальне інтерв’ю для внутрішнього споживання.

Зрозуміло, що Сергій Іванов нічого подібного не сказав би, якби давав його Bloomberg або іншому західному ЗМІ. В очах обивателя таке побутове хамство Іванова має «виправдати» російську політику по відношенню до України.

З другого боку, це має «виховувати» в цьому обивателеві відчуття деякої зверхності. Якщо подивитися, що відбувається з траєкторією руху Росії — в економіці, соціальному розвитку — ступінь її деградації вже точно не менша, ніж в Україні. Це притому, що в РФ більше фінансових можливостей.

Досить забавно, що всі російські політики міркують про те, що відбувається з Україною, але абсолютно не говорять про те, що відбувається з Росією. Від глави адміністрації президента РФ було б набагато цікавіше почути оцінку того, що відбувається з російською економікою.

Спроби Іванова інтерпретувати минуле або вдатися до абстрактних, філософських обговорень, на жаль, модні в російській чекістській еліті. Цим дуже активно займався колишній глава РЖД Володимир Якунін. Він збирав міжнародні конференції про долю слов’янського світу. Точка зору цих людей дуже популярна. Вони намагаються розмірковувати, не дуже знаючи історію й культуру.

У самої Росії, на жаль, немає опрацьованого й продуманого уявлення про те, що таке росіяни у світі і яке їхнє місце й чим має бути Росія для світу. Ця відсутність базових уявлень про власну роль призводить до того, що чиновники РФ намагаються транслювати обгрунтування імперського синдрому, що є дуже сильним. Вони намагаються підживлювати уявлення про власну велич: або змішавши всіх у купу, або, навпаки, звеличити себе й принизити сусіда.

Така практика «каші в головах» і спроби міркувати про якісь підстави для імперії давно існують у російській політиці. Цей дискурс особливо активний серед еліти РФ, яку й представляє Сергій Іванов.

«У РОСІЇ ГОВОРЯТЬ ПРО УКРАЇНУ АБО ПОГАНО, АБО НІЧОГО»

Валерій П’ЯТНИЦЬКИЙ, уповноважений уряду з питань європейської інтеграції:

— У Росії завжди говорять про Україну або погано, або нічого. З приводу насіння соняшнику, то Іванов, м’яко кажучи, бреше. Україна посідає перше місце з експорту олії, а не насіння соняшнику, яке ми переробляємо.

Те, що ми втратили галузі, про які каже Іванов, теж не зовсім правда. Україна зараз намагається знайти альтернативу тим ринкам, які нам обіцяла Росія. Можна згадати, як росіяни розповідали про спільні проекти з Україною, наприклад Ан-70, але які ніколи не були втілені.

Звичайно, зараз у сфері авіабудування складна ситуація. Так само і з космічною галуззю — якщо у економіці певні проблеми, то і в ній будуть труднощі. Але є альтернативи — співпраця з американцями та європейцями.

Аграрний бізнес України стає нині технологічним, капіталоємним і т.д. Нам, можливо, багато над чим ще потрібно працювати, але маємо всі природні умови. Також нам потрібно покращувати переробку, логістику, бо можна вирощувати, але якщо в цих регіонах немає нормальних доріг та умов для зберігання продукції — всі витрати і зусилля пропадуть марно.

До речі, у нас добре розвиваються інші технології. Можливо, ми це мало просуваємо, бо дехто сприймає Україну як аграрну державу. Росіянам хочеться на цьому наголосити. Вони також постійно розповідають про імпортозаміщення і про те, що обійдуться без української аграрної продукції. Нині у них це не виходить, і росіяни втрачають ринки. Сьогодні Росія не конкурентоздатна.

Між іншим, Україна сама забезпечує себе аграрною продукцією і нарощує свою присутність (на світових ринках. — Ред.). Можливо, це не завжди відбувається, як нам би того хотілося. Наприклад, краще експортувати «круасани»до Франції, ніж зерно.

Я багато їжджу і дивлюся, що в Європі присутня «російська картинка» — це, наприклад, телеканал Russia Today. Дуже часто нам треба переконувати не самих себе в тому, що ми працюємо і можемо досягати успіхів. Необхідно нести цю інформацію до світу. На це потрібно витрачати більше зусиль, щоб наші партнери бачили реальну картину, а не чули лише слова Іванова, Петрова чи Сидорова. До слова, телеканал CNN показує проморолики Македонії, Грузії. Україна, на жаль, не присутня у цьому просторі: ми не показуємо того, що ми робимо.

Щодо ризиків, які несе Угода про асоціацію з ЄС. На мій погляд, основний ризик полягає в тому, що ми можемо «забалакати» цю ідею і не реалізувати тих можливостей, які вона дає — розвиток співробітництва з ЄС.

Майже 10 років тому, коли ми починали цей процес (переговори щодо Угоди про асоціацію. — Ред.), головною ідеєю був пошук можливостей, відкриття нових ринків.

Ця Угода — ціннісний вимір. Якщо ми приймаємо європейські цінності — верховенство права, боротьбу з корупцією і т.д., — ми це робимо для себе, а не для європейців.

Тому ризики, які  стоять перед Україною в першу чергу, — внутрішні. Маю на увазі те, що ми не зможемо це реалізувати. А щодо технічних речей — українці високоосвічені люди. Якщо європейці змогли стандартизувати свої вимоги до промислової продукції, то що, ми не зможемо приєднатися до цих стандартів?

Окрім цього, Європа — це величезний ринок. Росіяни все одно роблять те ж саме. Вони хочуть торгувати на європейському та світовому ринках. У даному випадку — це штучно створене протиріччя: якщо Україна обирає європейський шлях, то ізолює себе від інших напрямків. Це не так. Ті ж самі європейці ведуть перемовини з американцями. Це — гармонізація правил, стандартів, підходів, які спрощують ведення бізнесу. Саме про це подібні угоди, а не про те, щоб відгородитися від інших.