«Усі заяви про блокаду — повна нісенітниця»
Чи стали міцнішими позиції режиму Ігоря Смірнова після впровадження Україною й Молдовою митних правил? Якими є можливості змін у Придністров’ї? Коли до влади в невизнаній республіці прийдуть політики, здатні йти на компроміси? Про це у відповідях експерта Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталі БЕЛІЦЕР
— Як ви оцінюєте впровадження Україною й Молдовою нових митних правил? Чи справді ситуація настільки катастрофічна, як намагається в цьому переконати громадськість керівництво Придністров’я?
— Україна ганебно спізнилася із упровадженням цивілізованого митного порядку. Новий митний режим — в інтересах Києва. Достатньо вивчити дані про те, яких зазнавала раніше втрат Україна від контрабандних схем на придністровській ділянці кордону. Ми наблизилися до стандартів, до яких мали наблизитися ще десять років тому. Нинішні дії українського уряду я оцінюю позитивно. Увесь галас навколо цього не має жодних підстав.
Чи посилився режим Ігоря Смірнова в результаті запроваджених правил? Для того, аби відповісти на запитання, треба прожити в цьому регіоні мінімум місяць. Треба поспілкуватися не з представниками придністровської влади, а варто послухати думки пересічних людей. Є помилковими й думки, що зараз у Придністров’ї могли б прийти до влади більш прагматичні, здатні до демократизації люди. Таких людей у Придністров’ї досі немає. Населення не має жодного досвіду наближення до демократії. Для того, аби такі люди з’явилися й були обрані до органів влади, має пройти кілька років інтенсивної роботи. Треба створити умови для людей, щоб вони могли побачити, як живуть громадяни інших країн, наприклад, у країнах Балтії. Без такого розуміння нові люди в Придністров’ї не з’являться. Придністровці досі, на превеликий жаль, — «радянські» люди, які після розвалу Радянського Союзу через короткий кривавий конфлікт перейшли безпосередньо у фазу дуже жорсткого авторитарного режиму. Вони всі на цій системі «виховані». Нинішній галас придністровської верхівки, на мій погляд, свідчить не про посилення режиму І. Смірнова, а про його агонію. Тирасполь вдається до відчайдушних, абсолютно невиправданих заяв. Треба довго й багато працювати над тим, аби щось змінилося.
— Можна вважати, що переговорний процес щодо придністровського питання знову загальмований?
— Це складна проблема. Придністровська верхівка, яка формально не є легітимною, завжди матиме можливості для того, щоб його гальмувати. Жодні додаткові спостерігачі — ЄС чи США — нічого тут зробити не зможуть. Придністровці на рівних «грають» із легітимною владою Молдови за потужної підтримки Росії. Україна намагається нарешті зайняти сучасну європейську позицію. Але доки Придністров’я матиме цей переговорний карт- бланш, доти просування в переговорному процесі не буде. Уявімо, що Придністров’я проводить референдум щодо свого майбутнього статусу. На його результати можна навіть не очікувати, оскільки вони будуть такими, яких захоче придністровська влада.
— Чи можна було б уникнути заяв Придністров’я про блокаду з боку України й Молдови? Наскільки «галаслива» позиція Тирасполя була неминучою?
— Цієї позиції неможливо було уникнути. Яку ми б не проводили роз’яснювальну роботу, Тирасполь усе одно зайняв би таку ж лінію. Придністровські клани від нового митного порядку зазнають великих втрат. Як мав реагувати в такій ситуації Тирасполь? Придністров’я було переконане, що Україна ніколи не піде на запровадження нових митних правил, що їх підтримує нібито дуже потужне лобі в Україні... Тому там був справжній шок.
— Чи довговічний режим І. Смірнова?
— Це залежить від багатьох чинників, переважно, від зовнішніх. Залежатиме від рішучості ЄС і США, непохитності позиції України... Потрібні консолідовані дії. Придністровці мріють про те, аби режиму І. Смірнова більше не було. Слова пересічних жителів регіону здебільшого зводяться до одного: «Ми згодні на будь-яке рішення. Робіть, що завгодно, аби нарешті покласти край цій жахливій невизначеності. Ми від неї стомилися. Ми всюди нелегітимні. Нам набридло жити в умовах, коли ніхто не визнає придністровських грошей, поштових марок, паспортів». Якщо придністровцям надати організовану, консолідовану підтримку, то за кілька років ситуація може змінитися. Той факт, що на нелегітимних торішніх виборах до парламенту переміг усе таки не клан Ігоря Смірнова, а клан іншого політика Євгена Шевчука (нинішній керівник придністровського парламенту, керівник руху «Оновлення», до якого входять переважно представники молодого покоління й бізнесу, виступає за обмеження президентських повноважень. — Ред. ) — це вже певний сигнал. Причому І. Смірнов усерйоз боровся за збереження своєї абсолютної влади. Він від початку домінував у політиці, вигравав усі вибори. Тому І. Смірнов уже програв, і це — лише початок.
