Заявка Буковського

Колишній радянський дисидент Володимир Буковський, який живе у Великобританії, збирається в Росію, аби брати участь у президентських виборах 2008 року. Нагадаємо, письменника, публіциста і вченого-нейрофізіолога Володимира Буковського чотири рази заарештовували за антирадянську агітацію, він провів 12 років у в’язницях, таборах і психіатричних лікарнях. У грудні 1976 року Буковського вислано з СРСР до Швейцарії в обмін на лідера чилійських комуністів Луїса Корвалана.

Днями колишній дисидент отримав від російської влади паспорт, що дозволяє йому повернутися додому. Цей жест Буковський розглядає як свідчення того, що влада не хоче чинити серйозні перешкоди на його шляху. В інтерв’ю The Sunday Telegraph Буковський мотивував свій намір взяти участь у президентських виборах необхідністю підняти дух людей. «Якщо вони дійсно хочуть змінити порядок речей, якщо мільйони їх вийдуть на вулиці, то вони зможуть це зробити. Але для цього потрібна рішучість», — цитує його слова британська газета.

Чи зможе Володимир Буковський зареєструватися кандидатом у президенти Росії? Наскільки можливо в Росії повторення прецедентів, що траплялися у країнах Прибалтики, де на посаду глави держави обиралися дисиденти?

КОМЕНТАР

Марія ЛІПМАН, головний редактор журналу «Pro et Contra», Москва:

— Дуже важливо усвідомлювати, що на сьогодні Кремль повністю контролює політичне поле. Якщо для якихось своїх завдань Кремль вважатиме, що Буковського мати як кандидата зовсім не небезпечно для влади та президента, тоді його можуть зареєструвати. А якщо вважатиме, що Буковський не потрібний як кандидат, то його і не буде зареєстровано. Буковський абсолютно не небезпечний для Кремля. Мені здається, що наразі ніхто для Кремля не є небезпечним.

Я зовсім не схильна серйозно ставитися до цього висунення. Ми власне не знаємо, як він має намір висуватися. Невідомо, чи дійде справа до того, щоб було подано відповідним чином оформлену заявку. Поки можна говорити, що висунення Буковського кандидатом у президенти є подією дуже гіпотетичною і надто малоймовірною. По- перше, у Кремля повний контроль. По-друге, опозиційний прапор у Росії насправді деморалізовано і абсолютно фрагментовано. По-третє, Буковський давно не живе в Росії і ніколи не був політиком.

Абсолютно неможливо уявити собі, щоб у Росії президентом міг стати представник дисидентських кіл. Наразі російські або радянські дисиденти не мають ніякої популярності. Зліт популярності і довіри до дисидентів прийшовся на кінець 1980-х років. І головною фігурою, яка викликала довіру в людей, був академік Сахаров, який помер до розпаду СРСР. При президентові Борисові Єльцині посаду російського омбудсмена обіймав нетривалий час правозахисник Сергій Ковальов. Але після цього жодна фігура з російських дисидентів не обіймала який-небудь суттєвий політичний пост.