Аварійні мости лише фарбують
На капітальний ремонт і обстеження мостів Дніпропетровська нинішнього кризового року не виділено жодної копійчини. Таку тривожну новину повідомив на прес-конференції директор комунального підприємства «Дніпроавтоміст» Валерій Хапатько. Відпущених коштів, за його словами, вистачає лише на прибирання сміття, білення й фарбування. Тим часом, чимало мостів далеко не в ідеальному стані й потребують постійного нагляду. Особливе занепокоєння у фахівців викликають 28 з 68 об’єктів, що перебувають на балансі підприємства. Перший у списку — пішохідний міст на Комсомольський острів, що потребує термінового капітального ремонту. Добивають його не пішоходи, а легковики й вантажівки. «В’їзд на острів дозволено лише технологічному транспорту з навантаженням не більш як п’ять тонн і швидкістю не більш як п’ять кілометрів на годину, — пояснює В. Хапатько. — Однак через розвиток інфраструктури цієї території, наявність торговельних точок і місць відпочинку потік транспорту останнім часом різко зріс, і правила часто не виконуються». Проект реконструкції пішохідного моста давно готовий, однак через відсутність грошей його реалізація відкладається на невизначений термін. Аварійним вважається й міст через невеличку річку Маячка в Самарському районі. Не менше занепокоєння у комунальників викликає стан віадука на проспекті Газети «Правди» в районі Нижньодніпровського трубного заводу. Вартість його реконструкції за проектом, розробленим ще 2004 року, зросла за новими цінами вже вдвічі. Але необхідних коштів місто не має, хоча бетонні опори споруди дали тріщини.
Слід зауважити, що випробування на долю дніпропетровських мостів випадають не вперше — в кризові 90-ті роки гроші на капітальні ремонти не виділялися ціле десятиліття. Проте не можна сказати, що місцева влада залишалася до цієї проблеми байдужою — в подальші роки для відновлення мостів у місті на Дніпрі доклали певних зусиль. Наприкінці 2000 року вдалося добудувати невдало закладений Південний міст, дві частини якого сходилися на різних рівнях. 2003-го було реконструйовано аварійний міст через Самару. У той же період капітально відремонтували проїжджу частину Центрального моста, через дірки в якій було видно Дніпро. Три роки тривав ремонт Кайдацького моста, де полагодили гідроізоляцію й покриття, ліквідували деформаційні шви. Найбільшим досягненням можна вважати реконструкцію найстарішої гідротехнічної споруди міста — моста №1. Завдяки наполегливості губернатора В. Яцуби, вдалося не лише оновити його конструкції, а й покласти асфальтобетонне покриття з гарантією на багато років наперед. Відкрити міст встигли ще до помаранчевої революції — влітку 2004 року, в присутності президента Л. Кучми. Пролунало навіть побажання надалі називати оновлений міст №1 не Старим, а Амурським. Щоправда, рівно через три роки тут сталося гучна НП, що спричинила неабиякий переполох — від короткого замикання вигоріла кабіна управління підіймальними механізмами. Незважаючи на це, «патріарх» дніпропетровських мостів, якому нещодавно виповнилося 125 років, перебуває в кращій формі, ніж інші мости, зведені всього декілька десятиліть тому. Адже на його реконструкцію державою й областю було витрачено близько 70 млн. гривень. Відсутність коштів на ремонт гідротехнічних споруд знову може загрожувати неприємними наслідками. Принаймні їх не можна цілковито виключити. Наприклад, зовсім недавно водолази МНС під час обстеження підводної частини Центрального й Кайдацького моста виявили, що деякі опори мають серйозні підмиви. Оцінити ступінь їхньої небезпеки могли б фахівці, однак для моніторингу потрібно певні кошти. Проте, як з’ясовується, необхідної суми для проведення подібних робіт у міській скарбниці теж немає.
