«Безпека крові» у Луганську починається з журналістів
Міжнародними нормами передбачено, що на одного мешканця планети повинно бути заготовано 15 мл крові. Луганщина трохи не дотягає до цього стандарту. За даними начальника обласної станції переливання крові Віктора Дьяченка, сьогодні в області є по 12 мл крові на одного мешканця. Щоб область була повністю забезпечена цим природним еліксиром здоров’я, донорами повинні стати 7-8 відсотків усього її населення, тобто до 200 тис. осіб. Розмиті межі порядності нашого суспільства певною мірою знижують кількість безвідплатних добровольців. До того ж, і серед них, на жаль, бувають нездорові люди. Минулого року, наприклад, було забраковано 1100 літрів, або 4,1% донорської крові через її інфікування вірусами гепатиту В, С, вірусом СНІДу, збудником сифілісу і зареєстровано майже 70 випадків ВІЛ-інфекції в донорів. Причому останнє має несприятливий прогноз. Що ж до утилізації непридатної крові, то, як кажуть фахівці, справа ця вельми дорого коштує.
Сама специфіка шахтарського краю зобов’язує з усіх важливих проблем медичного обслуговування населення виділяти саме службу переливання крові. Остання трагічна подія на шахті імені Баракова в Краснодоні, коли при вибухові загинуло 80 гірників, показала, наскільки важлива донорська кров. Для трьох гірників, що отримали комбіновані травми, в тому числі й внутрішні опіки, знадобилося 265 літрів крові, щоб виготувати необхідну кількість альгуміну, плазми та інших препаратів, необхідних для життєзабезпечення організму гірників, котрі постраждали. До відома, один літр альгуміну коштує 500 гривень, а кожному з гірників було влито приблизно 10 літрів даного препарату. Це — лише один випадок. А скільки різних гірких випадків кожного дня відбувається на побутовому рівні.
За даними обласного Центру здоров’я, минулого року було заготовано лише 65% потрібної кількості крові. Коментуючи цю цифру, начальник обласного управління охорони здоров’я Юрій Хунов звертає увагу, що в основному — це кров безвідплатних донорів, що дуже важливо врахувати. Так звані штатні, або платні донори, становлять лише 6% від загального числа тих, що здали кров. І це, на його думку, можна вважати хорошим показником. Значить, більшість населення, всупереч соціальним проблемам суспільства, все ж не залишається байдужою до чужої біди.
