Донорство: на Вінниччині «працює» радянський досвід
Обсяги заготівлі донорської крові за останні 10 років в Україні зменшились у п’ять разів, що у ряді областей призводить до дефіциту препаратів крові. Хворим, які їх потребують, лікарі пропонують купувати дорогі імпортні замінники, що далеко не кожному по кишені, а від цих препаратів, як правило, залежить життя людини. Тому, щоб забезпечити необхідний забір крові, у Вінниці підтримують ще радянську систему донорства, коли кров здавали цілими підприємствами. На сьогодні лідерами кровоздач залишаються міський хлібзавод, водоканал, цукеркова фабрика, трамвайно- тролейбусний парк, агрономічний та медичний університети, а також самі лікарі. За традицією першими на донорський стіл лягають керівники підприємств, а вже потім, наслідуючи приклад, решта підлеглих. Так само за головами сільськогосподарських підприємств здають кров селяни. Запаси крові також значно поповнюють родичі та друзі хворих і, звісно ж, постійні донори. Таким чином Вінниччина займає друге місце в державі по обсягах забору крові і, тоді як в цілому по Україні на одну людину донори здають по 7,2 мл крові, то по Вінниччині — 11,2 мл. За рік обласна станція переливання крові отримує для переробки близько 20 тонн крові, тоді як такі ж за розмірами регіони, як Тернопільщина та Хмельниччина — всього по п’ять тонн, що звісно призводить до дефіциту препаратів крові. «Згідно діючого законодавства, кожна область автономна у заборі крові та виробництві її препаратів. Тому ми не можемо передавати чи продавати ці ліки хворим з інших регіонів», — розповідає Сергій Придатченко, завідувач відділу комплектації донорських кадрів Вінницької обласної станції переливання крові.
В той же час вінницька «фабрика крові» чи не найбільше в Україні заготовляючи і переробляючи крові, отримує одне з найгірших фінансувань. Так, технічне обладнання станції ще 70 х років і вже працює третій,а деяке і четвертий термін.
