Довга дорога до Стуса

«Шлях до створення цього скверу тернистий, як і життя самого Василя Стуса», — усміхається активіст громадської організації «Зелений світ» Віктор Ткаченко, який разом з іншими з 2006 року добивався появи пам’ятного місця. Разом із «Зеленим світом» створення скверу вимагали члени Української народної партії. «День» багато писав про цю боротьбу, а наші співробітники висаджували дерева на міському суботнику із впорядкування скверу.

Місце для скверу, біля перехрестя проспекту Академіка Палладіна та проспекту Перемоги, особливе: через дорогу з 1965 по 1972 роки мешкав Василь Стус з дружиною. Рішення про створення Скверу імені Василя Стуса Київська міська рада ухвалила ще 2010 року. «З 2010 по 2015 роки виконавча влада Києва на чолі, зокрема, з Олександром Поповим категорично відмовлялася діяти, щоб втілити це рішення, — згадує Віктор Ткаченко. — Проти КМДА три роки лежить кримінальне провадження, якому ніяк не дадуть хід. Втім, ми мали перемовини з нинішнім апаратом Київської міської ради і досягли певних успіхів. Чиновники виділили кошти на створення скверу, і на цьому етапі я задоволений».

Дуби, клени, акації, чорнобривці, пам’ятний камінь у центрі скверу — громада добилася появи затишного місця поряд із великою транспортною розв’язкою. «Відкриваємо не лише Сквер імені Василя Стуса, а й зелену зону, яка відповідає сучасним вимогам. Ми зробимо наш улюблений Київ містом парків і скверів, а не МАФів, — наголосив міський голова Києва Віталій Кличко. — Василь Стус мріяв, що ми будемо незалежними і збудуємо демократичну державу. Це завдання лежить на кожному з нас».

На відкриття прийшли старша сестра поета Марія Стус з онуками та його дружина Валентина Попелюх. Марія Семенівна Стус тримає на руках онуку Меланію та ділиться враженнями: «Сквер дуже сподобався! Тут починав «освоювати» київські землі Василь Стус. Десь із 1963 року жив поблизу в гуртожитку, тут одружився. Це місце дороге нам. Давно тут не була, зараз все таке гарне, доглянуті клумби, затишно».

Учні Спеціалізованої школи №200 імені Василя Стуса на відкритті декламували вірші поета. «Моє улюблене зі Стуса — «На колимськім морозі калина», — зізнається восьмикласник Михайло Сташук. — Василь Стус не боявся висловити свою думку, а у ХХ столітті зробити це було дуже складно. Сьогодні нам треба захищати рідну країну, а для цього — мати власну думку і бути освіченими. На цьому відкритті відчуваю піднесення. Зараз така подія може здаватися неважливою, але це — культурна спадщина наступних поколінь».