Хліб-сіль і смажене порося

Минулого четверга у Дніпропетровській облдержадміністрації урочисто відзначали 70-літній ювілей колишнього першого секретаря місцевого обкому КПРС Віктора Бойка. На вшановування ювіляра з усієї області з’їхалися колишні та нинішні керівники, багато з яких у роки піку розвиненого соціалізму починали свою кар’єру в партійних і радянських органах. Самого Віктора Григоровича, що займав до періоду «перебудови» важливі пости в регіоні, колишні колеги і соратники під спів артистів оперного театру зустрічали квітами, хлібом-сіллю на вишитому рушнику і навіть вручили йому на блюді смажене порося.

Відкриваючи урочисту зустріч, губернатор Дніпропетровщини Микола Швець від імені колегії облдержадміністрації тепло привітав ювіляра і підкреслив, що з «іменем Віктора Григоровича — неординарної людини і керівника — був пов’язаний цілий період у розвитку області», будівництво у 70— 80-і роки важливих господарських і промислових об’єктів, житлових масивів, набережної і будівлі нового цирку.

Інші соратники В.Бойка згадували, як у минулі роки, під час реалізації планів партії та уряду, разом будували водоводи і каналізаційні колектори. Відроджували сільські райони і збирали величезні урожаї зерна. У ті часи, стверджували деякі з тих, які виступали, на Дніпропетровщині були найдешевші в Україні продукти, а «борщ можна було зварити всього лише за один карбованець». «Це вже після Бойка все «прокурили», з почуттям сказав колишній перший секретар Новомосковського райкому партії Анатолій Щудро.

Зрозуміло, ніхто з присутніх на вшановуванні не згадував про те, як у середині 80-х у Дніпропетровську потрапив у слідчий ізолятор власний кореспондент газети «Правда», який прославився гострокритичними публікаціями про становище справ у сільському господарстві. Небувалим на ті часи скандалом займалися численні комісії з Москви. Вже незабаром з нагрітих місць пішли важливі і майже недоторканні з брежнєвських часів посадові особи. Навесні 1987 року на дипломатичну роботу в Румунію від’їхав і перший секретар обкому В.Бойко. Замість нього на Дніпропетровщину, за якою закріпилася слава «батьківщини застою», прибув Володимир Івашко.

Проте з такою оцінкою історичного минулого своєї області багато хто з колишніх керівників категорично не згоден. Дніпропетровщина, з їх слів, завжди була справжнім «полігоном передових ідей і починів». Про один з них — знамениту атестацію робочих місць, схвалену спеціальною постановою ЦК КПРС — згадували і на ювілеї. Сам ювіляр, нагороджений «за великі заслуги у розвитку регіону» почесними знаками міста Кривого Рогу і Дніпропетровської області, у своїй промові говорив про спадкоємність поколінь і гідну команду обласних керівників, яку сформував губернатор Микола Швець. «На Дніпропетровщині, — сказав він землякам, — ніколи не було застою». Ці слова багато присутніх зустрічали аплодисментами.