Літні коштовності
Виступи німецького ансамблю «Решерш», які були, до речі, першими в Києві, без перебільшень, спричинили серед мистецької спільноти Києва справжній ажiотаж. І на концерті в Гете-інституті і на вечері «Відображення III» у Будинку вчених зал був просто переповненим, що у другому випадку за відсутності нормальної вентиляції завдало чималого дискомфорту публіці. Проте публіка трималася як могла. Тим паче, що побачене і почуте було того варте.
Адже «Решерш» є одним з найцікавіших ансамблів саме сучасної музики. За двадцять з невелечким років існування вони виконали більш ніж 400 (!) прем’єр. Їхній репетуар складають як класика ХIХ століття, так і більш пізній французький імпресіонізм, модерністські Нова віденська і Дармштадська школи, розробки додекафонії і спектралізму — аж до експериментів сьогодення, водночас не відмовляються вони і від далекого минулого — працюють над інтерпретаціями музики, створеної до ХVIII століття. Активності «Решерш» вистачає також і на паралелльні проекти — театральні акції, співпрацю з кінематографістами і радіо, організацію курсів для інструменталістів, диригентів і композиторів (до речі, нiмецькі артисти вже раніше проводили майстер-класи в Українi — але у Львові), проведення спільно з Фрайбургським бароковим оркестром «Ансамблевої академії», учасники якої грають і обговорюють стару і нову музику.
Київським слухачам пощастило побачити ансамбль саме у таких різних іпостасях. Перший вечір був присвячений сучасним німецьким композиторам. Згідно зi своєю концепцією ансамбль презентував твори тих авторів, що за різних обставин перебували у певному затінку. Так, Генріх Кролль, чиє наповнене ремінісценціями з піснями Ренесансу «Духове тріо» відкрило вечір, свого часу постраждав від нацизму. Штефана Вольпе («Музика для Гамлета», «Три канони») доля ще з 1930 року кидала по усіх емігрантських усюдах, і відносної відомості він набув тільки у 1950—60-ті роки. Нарешті, один iз найбільш визнаних композиторів Німеччини, Вольфганг Рімм, був представлений фрагментом свого раннього, але надзвичайно цікавого твору «Музика для трьох струнних».
Другий вечір мав, як сказано вище, літературно-музичний характер, проте, знов- таки, з відчутним домішком театру. Чи, скоріше, театральності — бо саме яскравою, відвертою театральністю позначена манера читання Галини Стефанової, яка разом зі своїм німецьким колегою Вальтером Мосманом створювала, так би мовити, словесне наповнення вечора.
Матеріал добрали, що й казати, розкішний, зокрема — великі німецькі літератори у перекладах наших національних геніїв. Сонет Генріха Гайне — в інтерпретації Лесі Українки. «Замріяна балада про зовнішнє життя» Гуго фон Гофмансталя — у перекладі Івана Крушельницького, уривок з «Войцека» Бюхнера — у перекладі Леся Курбаса; зворотній випадок — експресіоністський шедевр Миколи Куліша «Народний Малахій», перекладений на німецьку Романом Роздольським, сучасна робота — Пауль Целан — Тимофій Гаврилів. А втім, хоч як би це банально звучало, зіркою «Відображень» був таки Андрухович, і сподівання цілком виправдав. Особливим успіхом користався фрагмент його автобіографічної прози «Трилер» — соковита замальовка з життя повоєнного Львова.
Що ж до музичної складової, то «Решерш» показав роботи Ганса Томалла «Характер», Матіяса Шпалінгера «Fugitive Beaute» і Вольфганга Рімма «Uber Der Linie VI». Контроверсійні, метафізичні, ірраціональні настрої цих творів утворювали надзвичайно цікаві зв’язки з літературним матераіалом…
В цілому перші гастролі ансамблю «Решерш» у Києві можна вважати безумовно вдалими. Ми почули музику, яка навряд чи могла б прийти до нас iз будь-якого іншого джерела, музична спільнота столиці отримала важливий досвід дійсно майстерного виконання творів сучасних композиторів, і всі ми разом долучилися до колекції вишуканих літніх мистецьких коштовностей.
