Містобудування в стилi «хаос»

Нині проблема забудови міст, особливо центральної — історичної частини, непокоїть не лише жителів, будівельні компанії та владу Києва, Харкова чи Дніпропетровська. Теж саме відбувається в Лондоні, Варшаві, Празі й інших містах — усюди, де є люди, які непокояться збереженням ідентичності й прийняттю певного містобудівного рішення, яким передують довгі й ретельні дискусії. Поки що Україні ще далеко до такої практики, тож незалежні експерти Інформаційно-ресурсного центру «Реформування земельних відносин в Україні» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» проаналізували, як у нас під час забудови міст виконуються правила забудови, а також — наскільки містобудівна політика в Україні відповідає законодавству. Здійснений проект мав назву «Аналіз практики застосування правил забудови в містах України та відповідності містобудівної практики цих міст законодавству України».

— У рамках проекту ми дослідили загальні умови та тенденції розвитку міст у світі та в Україні, регулювання та управління містобудівним процесом та просторовим розвитком, а також дослідили містобудівну практика на прикладі міста Харкова — воно було у нас пілотним, — пояснив Максим Федорченко, директор Інформаційно-ресурсного центру «Реформування земельних відносин в Україні». — Ми мусимо констатувати, що модель містобудування в Україні є неповноцінною. Експерти прийшли до висновку, що конфлікти навколо проектів забудови пояснюються системними причинами і без їхнього розв’язання використання території України в цілому та її міст приречене мати хаотичний та непередбачуваний характер...

Якщо простіше, то на прикладі Харкова аналітики виділили кілька проблем, характерних, на їхню думку, для всіх міст України. Одна з найважливіших — «невиконання принципових рішень генерального плану містобудування при здійсненні забудови».

— Наприклад, велику частину історичного центру Харкова займає житло, яке не має історичної цінності, є ветхим фондом. За генпланом, забудова центральної частини міста має здійснюватися шляхом комплексної реконструкції цих районів. Натомість міська рада дозволяє робити забудову по-іншому: знаходить зелені зони, двори і здійснює там будівництво, — пояснив Максим Федорченко .

Власне, можливість здійснення будівництва всупереч затвердженій містобудівній документації експерти й називають «неповноцінністю управління містобудівним процесом» (як правило, це робиться за рішенням суду чи просто шляхом внесення змін до генерального плану).

Зрозуміло, що подібні забудови викликають протести в людей, на яких «наїжджають» будівельники. Однак роль громади в містобудівному процесі експерти назвали «слабкою». На їхню думку, з однієї сторони «громада залишається досить аморфною», а з іншої — вітчизняним законодавством відведена невелика роль громаді в управлінні містобудуванням.

— Містобудівне законодавство каже про те, що при здійсненні планування забудови території необхідно враховувати громадські інтереси, а саме — потребу в ділянках об’єктів комунального господарства соціальної інфраструктури. При цьому такі інтереси, як збереження архітектурного середовища міста, його ідентичності, як громадські, там не зазначені... До того ж при затвердженні містобудівної документації, громада має право брати участь в цьому обговоренні, а при затвердженні землевпорядної — ні, — сказав голова Інформаційно-ресурсного центру.

Зазнало критики експертів й чинне законодавство України про планування та забудову територій. На їхню думку, у ньому відсутні механізми узгодження інтересів громади, влади й бізнесу (навіть не йдеться про таку необхідність) та не вказано на яких принципах територію, яка є об’єктом права власності громади, можуть використовувати приватні особи. Не обійшли аналітики увагою й проблему загострення житлової кризи в Україні, яка нині визнана однією з найбільш соціально значимих. Як з’ясувалося, з кожним роком площі новобудов в Україні зростають, але держава в цьому приймає малопомітну роль (фінансову) — приблизно 3,5%. До того ж ефективність державних програм по будівництву житла для різних верств населення (молоді, військових, суддів тощо) поки що бажає бути кращою. Це призводить до того, що квартирна черга в Україні не зменшується (1млн. 300 тис. сімей).

Аби вкотре привернути до цієї проблеми увагу держави і громади, аналітики планують видати книгу «Планування територій на місцевому рівні: громада, влада і бізнес» і розповсюджувати її серед представників органів місцевого самоврядування, громадських організацій, асоціацій та спілок будівельників України — усіх зацікавлених осіб.