«Не хочемо народжувати мутантів!»
Справа в тому, що в Челябінському регіоні є ВО «Маяк», яке займається переробкою плутонію. З 1948 року воно скидає свої радіоактивні відходи у місцеву річку, на берегах якої розміщувалося безліч населених пунктів. Лише в 1952, коли 70 відсотків населення захворіло на лейкемію, більшість сіл було відселено, залишено тільки чотири. Для експерименту чи що? Нині тривалість життя в цих селах не перевищує 50 років, а кожна четверта дитина — мутант. Знайома ситуація. Хоча нашій чорнобильській «бомбі» сповільненої дії лише 12.
Бажання бачити дітей здоровими й повноцінними зібрало на фестиваль, організований Київською недержавною жіночою екоорганізацією «Мама-86», жінок з усієї України, а також із Великої Британії та Нідерландів. З’ясувалося, що в нашій країні таких екологічних «бомб» чимало. Одна з них — величезні запаси пестицидів.
За словами директора Міжвідомчого екологічного центру Ігоря Крайнова, нині в нас є 109 складів централізованого підпорядкування й понад 4 тисячі відомчого. Вони рівномірно розміщені на всій території України, i запаси пестицидів у них величезні. Лише в Київській області зберігається 1800 тонн, а у Вінницькій — понад 3 тисячі. Причому, це часто непристосовані приміщення, а то й просто відкриті майданчики, де отрутохімікати лежать у пошкодженій упаковці. Про серйозність проблеми свідчить факт виявлення пестицидів у артезіанських водах на глибині 600 — 800 метрів.
Ті, хто зібралися на фестиваль, могли не лише обговорити свої проблеми
з представниками Верховної Ради та різних міністерств, а й ознайомитися
з екологічно чистою продукцією, що виробляється в нашій країні. Однак висновки
після дискусії та огляду експонатів були невтішними. Державу майже не цікавлять
екологічні проблеми. Вона добре засвоїла істину: «Порятунок потопаючих
— справа рук самих потопаючих».
Випуск газети №:
№105, (1998)Рубрика
День України