Обстріл Ан-26: РФ зробила велику помилку

Весь минулий тиждень прошов «під знаком» російських злочинів у районі Авдіївки. Є маса фото, які свідчать про наслідки російської агресії і є додатковою доказовою базою в міжнародному суді. Однак це не все. В середу РФ пішла на черговий зухвалий злочин — обстріл українського патрульного літака Ан-26 в акваторії Чорного моря. Міністр оборони Степан Полторак в зв’язку цим повідомив: «В результаті обстрілу літаку було нанесене ушкодження. Екіпаж літака при цьому не постраждав, Ан-26 продовжив виконання польотного завдання. Крім того, екіпажем було виявлено і зафіксовано роботу радіолокаційної станції Російської Федерації в активному режимі, що зазвичай використовується для наведення ракет систем протиповітряної оборони. Після повернення літального апарату на аеродром під час зовнішнього огляду повітряного корабля виявлено 3-см кульовий отвір — наслідки обстрілу літака зі стрілецької зброї».

Щоправда, чомусь, крім Полторака, ніхто від влади більше ніяк не прокоментував цього показового інциденту, який свідчить про агресію РФ проти України. Схильність не помічати або забувати подібні речі лише послаблює позиції української сторони у справі боротьби з агресором на юридичному та дипломатичному фронті. Варто нагадати, що ще до анексії Криму росіяни вбили наших рибалок в Азовському морі, за що ніхто не поніс жодної відповідальності. Зараз обстріл Ан-26 росіянами має бути не лише засвідчений, а й юридично оформлений, як доказ російської агресії. Наскільки професіонально і системно працює влада в цьому напрямку?

«На жаль, робота зі збору доказів злочинів РФ проти України поки що не має системного характеру, — коментує «Дню» народний депутат VII скликання, голова громадської організації «Сила права» Андрій Сенченко. — Різні відомства працюють у цьому напрямку по-різному. Військова прокуратура і СБУ займаються цим питанням. Міністерство ж юстиції — взагалі не займалось. А це втрачений час. Чіткої систематизації та легалізації доказів не було — ні по анексії Криму, ні по війні на Донбасі. Дані присутні в багатьох відомчих базах, але ці докази не легалізовані в позовах і судових рішеннях. У країні, крім громадської організації «Сила права», цим питанням по суті ніхто не займається. На зовнішній арені ми знаємо лише поодинокі позови, за якими немає жодного рішення. При цьому існує дуже плутана практика дій влади. Нагадаю, процес, який відбувався в Шевченківському суді по заяві правозахисника Станіслава Батрина, де встановлювався юридичний факт того, що у нас війна, а не АТО, позиція представників органів влади була абсурдною. Генпрокуратура і МЗС погоджувались, що треба встановлювати юридично факт війни, а представники Адміністрації Президента, Генштабу та Мін’юсту казали, що цього робити не треба. Тремтіння в колінах, яке присутнє у нашої влади, і відсутність концепції юридичного наступу на агресора вносять елемент дезорганізації і призводять до негативних наслідків. Підкреслюю — ми маємо в цьому питанні саме наступати, а не займати позицію пасивної оборони. Що ж до інциденту з Ан-26, то переконаний, що РФ зробила велику помилку для себе. Відбувся прямий акт агресії по відношенню до України, який є абсолютно доказовим».

Після обстрілу росіянами українського літака Кремль знову зіграв на випередження, а саме — міноборони РФ в середу ввечері запросило українського аташе з питань оборони в РФ для вручення воєнно-дипломатичної ноти (!) в зв’язку з «небезпечним обльотом українським літаком бурових вишок в Чорному морі». За такою агресивною зухвалістю окупанта прочитується бандитська стратегія поведінки Кремля — чинити злочин, звинувачувати об’єкт агресії і перекручувати факти. Хоча нічого нового чи дивного в такій поведінці немає. РФ так чинила завжди. Головне — наші дії.