Подвійний бенефіс Iрини Дуки

Схоже, Театр ім. Лесі Українки взяв підвищені зобов’язання перед публікою і ледве чи не щомісяця почав запрошувати на прем’єри. Цього разу глядачі побачили виставу «Дивна місіс Севідж», поставлену за відомою п’єсою американського драматурга Джона Патріка. У ньому Ірина Дука виступила в двох іпостасях — як режисер, і як виконавиця головної ролі. Театрали зі стажем пригадають, що в 1960—1970-ті роки до цієї п’єси зверталися двоє чудових режисерів: у театрі «Моссовета» її поставив Леонід Варпаховський, де роль місіс Севідж вражаюче грали три зірки колишньої радянської сцени — Фаїна Раневська, Любов Орлова та Віра Марецька (саме її акторську роботу записали в телевиставу, що нині вважається вже класичною), а в Києві не менш талановито п’єсу поставив Едуард Митницький, і в ній головні ролі зіграли легендарні Опалова та Ніколаєва.

І ось, через понад три десятиліття, ми побачили нову версію трагікомічної історії про Етель Севідж. Її прийомні діти відправляють героїню до психічної лікарні, злякавшись, що їхня ексцентрична «матуся» віддасть свій десятимільярдний статок на благодійність, а ще їх обурює, що вона на старості років надумалася стати актрисою... Дізнавшись, що Севідж усю нерухомість продала, а гроші кудись сховала, «дітки» готові на крайні заходи — тортури, ввівши «сироватку правди»... Дія п’єси відбувається у вітальні пансіонату «Тиха обитель» (сценограф — Е. Корчина): на вікнах гратки, двері з маленькими віконцями і сигналізацією, рояль, кілька стільців і крісел — саме тут збираються герої. Ці «психи» ніколи не бажають один одному «На добраніч», бо бояться спати і слово «завтра», вважають за краще читати газети місячної давності, щоб не хвилюватися, адже події уже давно минули, і переживати вже не треба. Попри дивні вчинки: Педді (Олександра Ена) постійно мовчить і викручує всюди лампочки, а на дозвіллі малює море, яке ніколи не бачила; колишній льотчик Джеф (Олег Савкін) вважає себе знівеченим, боїться публіки, приховує, що вміє професіонально грати на роялі; а математик-соціолог Ганнібал (Андрій Пономаренко), який не має слуху, на одній струні постійно «пілікає» на скрипці; Флоренс (Оксана Вороніна) скрізь ходить з лялькою, вважаючи, що це її дитина; а дівчина Феррі (Ганна Гринчак) мріє про кохання, засмучуючись до сліз, якщо не чує захоплень на свою адресу — саме ці дуже неадекватні люди виявляються найлюдянішими...

«Дивна місіс Севідж» — вистава про доброту і про любов, милосердя та співчуття, пошуків сенсу життя у світі, де правлять гроші... У ній комічні і трагічні моменти чергуються, як у калейдоскопі, а ще ця постановка — справжня знахідка для акторської команди, що дозволяє показати свою майстерність. Варто зауважити, на жаль, сьогодні не так багато є цікавих п’єс, де яскраво виписані образи, а головну інтригу тримає не юна героїня, а жінка, за плечами якої практично вже прожите життя... Образ місіс Севідж — подарунок для актриси, і Ірина Михайлівна Дука щедро ділиться ним із глядачами. Ті, кому не вдалося побувати на прем’єрі цієї неділі, зможуть подивитися виставу 13 або 26 грудня — повірте, отримайте масу вражень.