Помилка «дипкур’єра»
Президент України, який доручив Віктору Андрійовичу ці два конверти, навряд чи передбачав саме такий розвиток подій. Однак Леонід Кучма, який погодився на подібну демонстрацію (за деякими даними, не без втручання представника Президента у парламенті й за сумісництвом політичного координатора «Нашої України» Романа Безсмертного, а також екс-міністра закордонних справ Бориса Тарасюка), принаймні, мав право розраховувати на те, що «дипкур’єр» виправдає надії, що покладаються на нього. Реакція Президента на підсумки поїздки екс-прем’єра поки невідома, а ось Анатолій Кінах дав «проколу» її організаторів досить жорстку оцінку. (Що стало черговим підтвердженням наявності у нього як у політичної фігури серйозного «творчого потенціалу» і можливостей підвищувати свій і без того зростаючий рейтинг.) «Думаю, це дуже серйозний урок для тих, хто готував це, бо йдеться не про персональні проблеми того, хто повинен був передати листи, йдеться про честь і гідність нашої української держави», — сказав прем’єр у недільному вечірньому ефірі передачі «Свобода слова» на каналі ICTV. Нагадавши, що питання, котрі стосуються такого роду візитів, повинні «дуже глибоко» відпрацьовуватися, Анатолій Кінах назвав «проблемою для України» ситуацію, коли ті або інші політичні діячі, виїжджаючи за кордон, «дуже часто» спрямовують усі свої зусилля на те, щоб «захищати і пропагувати свої особисті посадові або політичні інтереси». «Дуже хотів би, щоб українські політичні діячі, виїжджаючи за кордон, захищали і просували там передусім економічні та політичні інтереси незалежної української держави», — відзначив він.
Зате для тих російських ЗМІ, яких хлібом не годуй, — дай тільки посмакувати проблему спадкоємності влади в Україні, наділення Віктора Ющенка «кур’єрськими» повноваженнями стало сигналом до поновлення дискусії про нього як про ймовірного наступника нинішнього українського лідера. «Рух Ющенка до президентської обойми, — цитує Korespondent.net SMI.ru, — може означати адміністративне «зелене світло» «Нашій Україні». Чи не свідчить усе це про те, що Леонід Кучма вже визначився зі своїм наступником, а заодно i з геополітичною орієнтацією України?». Піднісши Ющенка у ранг «лобіста міжнародного масштабу» і «надії української дипломатії та економіки», SMI.ru з нетерпінням чекають результатів запланованого на 13 листопада візиту до США президента Росії Володимира Путіна: тоді-то, мовляв, і прийде «розуміння подальшої гри двох головних гравців — Росії і США — на українському політичному полі».
Проте, сусідським ЗМІ можна пробачити. Але чи не означає благовоління деяких представників президентського оточення до відставного прем’єра, що думка про нього як про можливого «престолонаступника» не чужа і їм? Не виключено, пару штрихів для розуміння того, хто є хто на українському політичному полі додасть і візит Віктора Ющенка, котрий планується до Москви (у якому ранзі, поки важко сказати). Зрозуміло, якщо він буде належно організований. Це залежить від того, хто і як організує другі передвиборні оглядини екс-прем’єра.
КОМЕНТАРI
Сергій КОНЄВ , голова Дніпропетровської організації НРУ:
До дипломатії ця поїздка не має ніякого відношення. Її мета — самореклама, і, можливо, саме тому Віктора Ющенка не прийняла практично жодна з тих високих посадових осіб США, зустрічі з якими він прагнув. Ситуація, зрештою, виявилася комічною: результати поїздки подавалися самим Ющенком та його супроводжуючими як великий успіх, ледь не тріумф, однак наших людей не так легко ввести в оману. Спостерігалося й відверте залицяння, зокрема до представників української діаспори, та навряд чи воно справило на них враження. Це теж, на мою думку, було елементом гри, причому за досить сумнівними, з точки зору морально-етичних критеріїв, правилами. Микола ТОМЕНКО , директор Інституту політики:
— Комунікації лідерів серйозних політичних партій iз зарубіжними колегами є достатньо важливими для створення об’єктивного образу України за кордоном. Але не коректним є порівнювання завдань і місій в іншій країні політиків та державних діячів. На мою думку, була спроба штучного порівнювання перебування Анатолія Кінаха і Віктора Ющенка за кордоном, яка насправді мала на меті посварити їх, що певною мірою вдалося зробити. Якщо це було зроблено свідомо, то все зрозуміло, адже йде передвиборча боротьба. А якщо ні, то треба розрізняти місії державних та політичних діячів і не робити з цього проблеми. Володимир МАЛИНКОВИЧ , директор українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:
— На мій погляд, у ситуації, коли йде грандіозна війна цивілізацій і актуальною стала проблема міжнародного тероризму, українська поїздка Ющенка мало кого цікавить. І. значною мірою, саме цим пояснюється те, що його не приймали видатні державні діячі США, яким просто не до України. Серйозною помилкою Л. Кучми було те, що він саме через Ющенка захотів спілкуватися з керівниками Америки. Факт того, що Ющенко виконує роль державного діяча за кордоном, яким він не є, свідчить про недостатнє розуміння нашим державним керівництвом суті внутрішньої політики України. Леоніду Кучмі, на мій погляд, необхідно переусвідомити своє ставлення до прем’єр-міністра, тому що, якщо він цього не зробить найближчим часом, поразка пропрезидентських партій на майбутніх виборах до парламенту буде поразкою самого Президента. Ющенка необхідно розглядати тільки як приватну особу.
