Президенту час «повертатися з пасіки»

Країні потрібен мир і спокій. Бізнесу — тиша. Світу — внутрішня стабільність в Україні й передбачуваність у зовнішній політиці. А що ми маємо? Балаган. Як під куполом ВР, у радах на місцях, у всіх ланках виконавчої влади, так і в зовнішній політиці України.

Вважаю, останні події в парламенті, а також ряд емоційних заяв О. Мороза щодо питань «Президента на килим», підміни Верховною Радою Конституційного Суду, можливої непокори указу Президента про розпуск ВР, а також наведені О. Морозом у ТВ-зверненні до народу аналогії початку розвитку сьогоднішніх подій в Україні з розстрільним 1993 роком у Росії й багато чого іншого змусило В. Ющенка відійти від гумористичної, в принципі, формули Миколи Вересня — «Розбирайтеся самі, ви вже дорослі, а я — на пасіці», й поки не пізно стати над процесом протистояння в країні.

Як відомо, основними каменями спотикання на Печерських пагорбах є: кандидат у прем’єри Янукович, Конституційний Суд і можливий розпуск Верховної Ради. Причому, через негативні наслідки для країни, на мою думку, розпуск ВР ґрунтовно розколе країну при мінімальних шансах блоку «Помаранчеві- 3» на успіх у нових виборах, оскільки кількість прихильників Партії регіонів, які вважають, що в них тричі вкрали перемогу — 2004-го й 2006 рр., збільшиться на 5 — 7 відсотків. А якщо до того часу не розвалиться союз капіталістів, комуністів і СПУ, ліві вкупі дадуть ще 5 — 7 відсотків. З іншого боку, можна тільки прогнозувати приріст симпатиків БЮТ, в т.ч. за рахунок «НУ», відсотків на 10 — 12.

Відомо, що ПРУ й КПУ тільки останнім часом припинили розмови про ненависних «западенців-бандерівців» і наділи на себе тогу інтеграторів усієї Малоросії. Може, й Азаров, нарешті, заговорить «державною українською мовою». Будь-що може бути... Президенту В. Ющенку, на мою думку, не треба чекати початку свого кінця й перенесення столиці в Донецьк. Віктору Андрійовичу, за прикладом Б. Єльцина, потрібно знайти в Україні на прем’єра свого Путіна, навіть за допомогою Ріната Ахметова. Але щоб із біографією в кандидата був порядок, і професіонал він був відмінний. А головне, щоб він нікого в Україні не роздратовував. Від Путивля до Карпат і від Чернігова до Севастополя.

Завдання складне, але архіважливе. А вже яким чином В.А. схилить до цього варіанта верхівку донецьких, своїх «любих друзів» і леді Ю., так для цього в нього величезний штат розумників-радників із Немцовим разом. Ось вони нехай і поміркують!