Український фемінізм

Незмінним символом важкої праці донедавна вважалася типова картинка — жінка у яскравому оранжевому жилеті з робочим інструментом у руках. Екіпірована таким чином представниця прекрасної половини укладала рейки або асфальт, демонструючи тим самим чи то вікову історичну несправедливість, чи то плоди запеклої фемінізації. Насправді цей узагальнюючий образ, народжений з легкої руки фотокореспондентів та телевізійників, зовсім не головний у довгому переліку важких жіночих професій. «За кадром» залишається чимало іншої нелегкої некваліфікованої та виснажливої «жіночої» роботи, частина якої, скажімо, щоденні домашні клопоти, зокрема, в період тотального літньо-осіннього сезону консервування, навіть не вважається такою.

Роботодавці традиційно надають перевагу на ринку праці чоловікам. Не секрет, що представницям прекрасної статі часто доводиться погоджуватись на менш оплачувану, більш трудомістку, іноді шкідливу роботу. Щоправда, як повідомила «Дню» заступник директора Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики Наталія ЗІНКЕВИЧ , Законом України «Про зайнятість населення» передбачені додаткові гарантії для окремих категорій жінок шляхом бронювання 5% робочих місць за робітничими професіями — 42,7 тис. місць на нинішній рік. Загалом у січні–червні цього року на обліку в службі зайнятості перебувало понад 1 млн. 127 тис. жінок, з яких працевлаштовано... 130 тис. Проблема безробіття (за офіційними даними, 58% безробітних — жінки) дедалі загострюється. Якщо минулого року було тимчасово працевлаштовано на різних громадських роботах понад 91 тис. незайнятих та безробітних жінок, то лише у січні–червні цього року на далеко нелегку морально й фізично працю погодились понад 82,1 тис. жінок. Лише 19 безробітних жінок з початку минулого року отримали безпроцентну позику під розвиток власного бізнесу.

Однак, «по-справжньому трагічна в Україні доля сільської жінки, — стверджує доктор економічних наук, науковий співробітник Інституту аграрної економіки Української Академії аграрних наук, автор унікального дослідження «Жінки в трудовому потенціалі села» Катерина ЯКУБА . — В сільському господарстві зайнято 4,9 млн. селян, з них 1,9 млн. — жінки, більшість яких паралельно з роботою в аграрних підприємствах працюють ще й у особистих підсобних господарствах. Сказати, що вони трудяться важко, — не сказати нічого. Рівень механізації на селі надзвичайно низький. Більша частина жінок зайнята в рослинництві і тваринництві, де переважає важка трудомістка фізична праця».

За словами К.Якуби, якщо мешканки міст змирились з другою домашньо-господарською «зміною», то у жительок села є ще й третя — на селянському подвір’ї. Таким чином, сукупне навантаження селянки в громадському, домашньому та особистому підсобному господарстві щоденно становить 15 год. 24 хв., що перевищує будь-які фізіологічні норми. Тож не дивно, що за даними соціологічного обстеження Держкомстату України лише 10,9% селянок почувають себе здоровими, половина вважають власне здоров’я задовільним, а кожна четверта трудівниця аграрного сектора хвора, — констатує Катерина Якуба.

Звичайно, офіційно здоров’я жінки-трудівниці захищається державою — законодавство України про охорону праці викладено у чотирьох томах. Чого варта ця чудова законодавча поема, розумієш, коли бачиш жінок у реальній повсякденній боротьбі за виживання. Не розгинаючи спини, вони вперто й затято «женуть» у полі бурякові рядки (очевидно, це «дешевше», аніж палити бензин та ганяти недосконалу обробну техніку), тягають бідони з молоком на фермі, «відпочивають» з лопатою та сапою на «фазендах», тягнуть до міста непідйомними баулами, відрами, ящиками, мішками вирощене... І це, так би мовити, лише видима частина айсберга.

Чотири роки тому Кабмін прийняв програму вивільнення жінок зі шкідливого та важкого виробництва, за якою протягом 1996–1998 років вивільнено 16 тис. трудівниць з нічних змін та 6 тис. — з важкого і шкідливого виробництва. Основні заборонені програмою нежіночі професії та роботи стосуються галузі металообробки, чорної металургії, виробництва меблів, сільського господарства: землероб, машиніст крана ливарного цеху, наждачник, травильник, пресувальник виробів з деревини, водій автомобіля вантажопідйомністю понад 1 тонну, роботи по вирощенню та збиранню тютюну, тракторист-машиніст та інші «гарячі» роботи.

Проте зараз, як повідомила «Дню» керівник прес-служби Державного департаменту з охорони праці Валентина КОСТРИЦЯ , в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам працює близько 1 млн. жінок. Майже 6 тисяч жінок трудяться на роботах, заборонених законодавством, а 314 тис. зайнято в нічних змінах. Через порушення вимог охорони праці 8–9 тис. робітниць щорічно отримують травми. Між тим, Інститутом медицини праці встановлено, що виробнича діяльність, безпосередньо пов’язана з жіночими хворобами, викликає патології і хвороби у майбутнiх мам i дітей раннього віку.