Уряд займеться курячим бізнесом
Як звичайно, заходи уряду мотивуються турботою про власне виробництво. Щоправда, майбутнє рішення уряду заздалегідь викликає багато запитань. Якщо наші стегенця дорожчі від імпортних, то з погляду споживача рішення уряду — антисоціальне. Чому ми повинні платити більше за той самий товар тільки тому, що він вітчизняний (той же Яценко визнає, що після введення квот ціни «істотно зростуть», і це навіть «може викликати соціальний вибух»)? Чим допоможе вітчизняному виробникові відсутність конкуренції? Чому уряд упевнений, що трудящі за умов відсутності вибору обов’язково купуватимуть наші дорогі стегенця, а не перейдуть замість дешевих імпортних курей на інші дешеві продукти на кшталт риби?
Якщо наші стегенця дорожчі від імпортних через їхню екологічну чистоту, то знову-таки видалення з ринку дешевого імпорту проблеми не вирішує. Між дешевим і дорогим товаром одного класу немає конкуренції, чисті товари — товари для багатих. Інша справа, що наші куровиробники неспроможні розповісти багатим, що їхні пташки — саме для них, однак це — проблеми вітчизняного птахівництва, маркетингу й реклами (нехай беруть приклад із пивоварів, котрі першими відчули тягар ринку й конкуренції, та першими з честю вийшли із скрутного становища).
Таким чином, для виправдання майбутнього рішення уряду є два реальних
аргументи. По-перше, дурість (очевидно, лобістів-куровиробників, котрі
розгубилися). По-друге, зворушливе взаєморозуміння уряду, «вітчизняного
виробника» й митниці. Адже запускається стара, як світ, схема: фактично
забороняється ввезення популярного товару, що реально означає: а) конкуренцію
за потрапляння до квоти, б) можливість увозити товар понад квоту, за особливим
дозволом. Дуже, дуже прибуткова справа.
Випуск газети №:
№102, (1998)Рубрика
День України