Життєва Одіссея

Днями в Інституті літератури ім. Тараса Шевченка НАН України Микола Жулинський зібрав, можна сказати, неформальну вчену раду. А приводом став приїзд легендарного дисидента, письменника і науковця Миколи Мушинки із Словаччини. Це ім’я відоме серед українців багатьох країн. А в Україні його знає переважно старше покоління — здебільшого із передач «Радіо «Свобода» та ефірів на вітчизняному радіо і телебаченні, а молодше — радше із доповідей на конгресах, конференціях, семінарах... Цього разу у Києві Микола Мушинка представляв дві книжки (щороку він видає їх по дві-три!). Про одну із них — «Муза і стетоскоп» Михайла Качалуби, де професор Мушинка виступив упорядником, і піде мова.

Михайло КАЧАЛУБА — український поет і прозаїк із Швейцарії. Він — автор понад десяти поетичних збірок і чотирьох томів спогадів «З моєї Одіссеї», численних публікакацій в емігрантській пресі. Був членом міжнародної письменницької організації PEN-club, Об’єднання українських письменників у Канаді «Слово» і Спілки українських письменників Словаччини. У довіднику «Мen of Achievement/Люди досягнень» Міжнародного бібліографічного центру в Кембріджі про нього міститься окрема стаття. Але в Україні, на жаль, творчість Качалуби невідома, хіба що на Тернопіллі, звідкіля той родом. «Якби Михайло Качалуба написав лише чотири томи спогадів «З моєї Одіссеї», — говорить Микола Мушинка, — це би заслуговувало, щоб його ім’я увійшло в історію української літератури. Бо ті спомини — одні із кращих творів вітчизняної мемуаристики. У них автор описав своє складне життя на чужині: народився на Поділлі, навчався у Женеві, працював лікарем у Швейцарії, Карпатській Україні, Словаччині, а після Празької весни 1968 року — знову у Швейцарії». Фактично, у книжці «З моєї Одісеї» відтворено цілу епоху: наші визвольні змагання, формування українських середовищ у Словаччині, Швейцарії, і вона має не тільки художню, а й документальну вартість. Наприклад, наприкінці 20-х — початку 30-х років у Женеві студіювало чимало українців (їх не брали на навчання у Польщі, у складі якої тоді перебувала Західна Україна). Як згадує Михайло Качалуба, на заходи часто приходив провідник ОУН Євген Коновалець. Він із дружиною також були й на вінчанні у письменника. Більше того, у книжці вміщено листівку М. Качалуби Є. Коновальцю, датовану 1938 роком... Очевидно, варто згадати й те, що Качалуба був одним із лідерів громадсько-культурного життя в діаспорі, навколо якого гуртувалися українці. Приміром, заснував українську громадську організацію та український хор у Кошицях (Словаччина). «Складно нам — синам поневоленої нації, жити і працювати на чужині, — писав він. — Крім праці на хліб насущний, мусимо залучатися до культурної роботи, щоб наші брати на чужині національно не зниділи, щоб їхні діти знали, хто вони та чиїх батьків, але одночасно треба показати тубільцям нашу культуру та наші змагання до волі».

Книжка «Муза і стетоскоп» видана до 100-річчя із дня народження Михайла Качалуби. У ній зібрано кращі вірші із десяти виданих збірок та, вочевидь, найцікавіші частини «З моєї Одіссеї». Додано багато цінних фотографій, які є документальним супроводом до написаного. Наприклад, онучка Михайла Качалуби на руках у блаженнішого патріарха Йосипа Сліпого (Рим, 1982)...

Микола Мушинка представлятиме книжку «Муза і стетоскоп» Михайла Качалуби у Тернополі й у Львові.