Звідусіль — по «па»

Цю виставу колектив присвятив ювілею В. А. Моцарта. Хореограф Віктор Яременко і диригент Олексій Баклан зробили власну оригінальну версію (лібрето і компіляцію музики) на відомий сюжет П. Бомарше і творів австрійського класика. Сценографія «Весілля Фігаро» Марії Левитської. Театр уперше в цьому сезоні показав балетну новинку, і тому навіть на генеральну репетицію прийшло дуже багато народу. Причому не лише родичі зайнятих у виставі акторів, подивитися прем’єру прийшли імениті майстри танцю, викладачі, учні Хореографічного училища Національної академії танцю, представники ЗМI і просто любителі балету. Звертаючись до тих, хто зібрався, В. Яременко попросив: «Не судіть нас дуже суворо. Ви, глядачі, як «лакмусовий папірець», і за вашою реакцією ми визначимо, що ж у нас вийшло»...

«Весілля Фігаро» — легка, місцями забавна вистава, але без динамічного драматургічного стрижня. Можливо, це сталося тому, що постановка робилася в стислі терміни (півтора місяця), і вже наступного після прем’єри дня актори вирушають на гастролі до Швейцарії. Поки що першу дію ще точно не вибудувано в композиційному плані: однотемпова музика, а головні герої — Сюзанна (Олена Філіп’єва) і Фігаро (Сергій Сидорський) — лише ілюстративно презентують своїх персонажів. Схематично передають характери Графиня (Тетяна Андреєва) та Альмавіва (Iгор Буличов). Хоча були забавні «знахідки» — їзда на швабрах кордебалету в сцені прибирання палацу; риболовля Марцеліни (Микола Михеєв) і Бартоло (Сергій Литвиненко) із закиданням вудочок до оркестрової ями; яскраві піруети зі скакалкою Керубіно (Ярослав Саленко).

У другому акті дія пішла веселіше. З’явився кураж у Фігаро, розважив публіку «танець на пуантах» гренадерського вигляду Марцеліни (хоча «па» Михеєва дуже нагадувало цитування Балету Михайловського); «стрибки-чехарда» і номер зі скакалками в сцені «Керубіно в армії» (подібні трюки виконує ансамбль П. Вірського). До речі, можна привітати Ярослава Саленка — його Керубіно, один із персонажів другого плану, що найбільше запам’ятовуються, а танцювальна майстерність цього молодого актора з кожною виставою зростає. Ярослав — танцівник віртуозний, артистичний, легко «літає» сценою, немов «парує». Можна лише порадіти, що вихованець донецької Писаревської балетної школи став прекрасним солістом Національної опери. До фіналу розтанцювався і Сергій Сидорський (Фігаро). У принципі, всі актори старанно виконували завдання, поставлені хореографом... Віктор Яременко поставив легку, без претензій, виставу, щоб публіка відпочила, насолоджувалася прекрасною моцартівською музикою, іноді усміхнулася і захопилася тим, що балетною технікою наші танцівники володіють відмінно.