Чи збереже аграрний «локомотив» швидкість?

Український агросектор закінчує 2013 рік з найвищим показником зростання +12 % серед усіх галузей вітчизняної економіки. За даними Мінагропроду, всього агропродукції виробили на суму 250 мільярдів гривень, а експортна виручка за 11 місяців досягла 15,4 мільярда доларів. Багато в чому такий ривок уперед сектор продемонстрував завдяки хорошим кліматичним умовам, що дозволило зібрати історичний урожай зернових — 63 мільйони тонн! Аграрні досягнення виглядають справжнім рекордом, якщо пригадати, що за підсумками року в цілому по економіці очікується нульове зростання, а багато галузей взагалі демонструють падіння або гальмування темпів розвитку. Звання «драйвер економіки 2013» найкраще пасує саме агросектору. І ось чому. По-перше, згадані вище рекордні темпи зростання! По-друге, саме з АПК на європейський ринок вперше за всі 22 роки незалежності «прорвалася» велика вітчизняна компанія — МХП — і довела, що якість «зробленого в Україні» сповна відповідає євростандартам, а багато в чому навіть перевершує їх. І, по-третє, — інтерес та інвестиції в галузь не припиняються попри навіть незавершеність земельних питань і розмови про важкий інвестклімат у країні. Але чи збереже «драйвер» свою швидкість 2014 року? Аналітики та самі аграрії попереджають: якщо тактика держави щодо галузі поміняється, запасу сил надовго не вистачить.

ІСТОРИЧНИЙ УРОЖАЙ «З’ЇДАЄ» ПАДІННЯ ЗАКУПІВЕЛЬНИХ ЦІН

Саме рекордний вал зерна — це найголовніше досягнення року, вважають опитані «Днем» експерти. На думку старшого аналітика Dragon Capital Тамари Левченко, це допоможе Україні 2013/14 МГ (липень-червень) експортувати рекордний об’єм зерна — близько 30 мільйонів тонн, тоді як у 2012/13 МГ було лише 23,5 мільйона тонн. А це вже не мало, і «тягне» на друге місце у світі по експорту після США!

Отримавши таке досягнення, здавалося б, нашим аграріям треба жити та радіти. Але ж — ні. «Урожай у 63 мільйони тонн (а за нашими підрахунками 60-61) — це позитив, але і паралельно одна з причин зниження закупівельної ціни. Тому прибуток буде менший, ніж торік. Хто мав великий збір урожаю, той зможе перекрити це цінове падіння», — розповідає «Дню» про трудові будні аграріїв і винагороду за них керівник аналітичного відділу консалтингової компанії «ААА» Марія Колесник.

На думку експертів, найбільших втрат галузі нанесло зниження закупівельних цін на зернові і масляничні культури. По внутрішній ціні спочатку вдарила звістка про рекордний урожай, далі додалося неповернення експортного ПДВ і величезний вал зерна в інших країнах завершив епопею цінового падіння, говорять аналітики.

«Залежно від культури падіння в середньому складає 25-45 %. По року виходить, що по зернових закупівельна ціна однієї тонни знизилася на 400 гривень: по пшениці — на 250-300 гривень, кукурудзі — на 600-700 гривень», — розповідає «Дню» генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) Володимир Лапа.

Все це разом з іншими чинниками ризику (підвищення/завищення нормативної грошової оцінки сільгоспземель, збільшення витрат на збір урожаю, сушку і зберігання через негативні погодні умови і зменшення термінів весняно— і осінньо-польових робіт) відбивається на вартості виробництва і, відповідно, посилює фінансовий стан агробізнесу.

На думку керівника аналітичного відділу Concorde Capital Олександра Паращія, ця тенденція змусила багато агрокомпаній переглянути свої плани розвитку, оскільки рентабельність вирощування зернових істотно скоротилася.

ПРОВАЛ РОКУ — НЕПІДПИСАННЯ АСОЦІАЦІЇ З ЄС

«Аграрії дуже чекали підписання асоціації з ЄС, припливу звідти інвестицій і здешевлення на 35 % імпортної великогабаритної техніки, передовсім комбайнів. Тому не підписання — це провал року», — продовжує Колесник. За її словами, доступ до ринку ЄС означає можливість розширення українського виробництва за межами європейського ринку. «Вихід на ринок ЄС — це гарантія того, що український товар з часом признаватиметься не лише в Європі, але і скрізь у світі. Робота за європейськими стандартами — це визнання того, що товар такої країни якісний і фактично не вимагає додаткової перевірки», — пояснила вона свою думку.

На думку президента асоціації УКАБ Алекса Ліссітси, відкладення підписання угоди — це втрата прибутку у розмірі 1-1,2 мільярдів доларів. Саме на стільки, упевнений експерт, міг вирости аграрний експорт України в єврозону. Проте, попри високі вимоги, наші аграрії готові «підганяти» роботу своїх підприємств в межі, встановлені технічними регламентами ЄС, оскільки вони розуміють, що ці ринки збуту дають свої привілеї, підсумував експерт.

ПОДАТКОВА ДИЛЕМА

Наприкінці 2013 року стало зрозуміло, що із знаком питання залишилася і теза — майбутнє податкових пільг (фіксований сільськогосподарський податок та акумуляція коштів від ПДВ) для аграріїв. З одного боку, говорять експерти, цього року, попри активні спроби Міндоходів продавити цю тему до парламенту, вона так і залишилася на папері. Але, з іншого, зараз йде жорстка боротьба за впровадження сценарію перегляду фінансових пільг наступного року. І це не дозволяє зняти напругу в галузі.

«Завдяки пільгам в середньому на один гектар сільгосппідприємства і фермери платять сьогодні близько 800 гривень податків. Якщо пільги приберуть, то сума сплати збільшиться», — упевнений Лапа. Для бюджету це добре, але не всі виробники потягнуть нову суму податку. Лапа підрахував, що якби у аграріїв відібрали єдиний фіксований податок, то тваринництво додатково дало б держбюджету близько 350 мільйонів гривень, але без роботи залишилося б майже 50 тисяч осіб. Зниження зайнятості буде, в першу чергу, через занепад в молочному і м’ясному напрямі, пояснив експерт. Загальна ж сума втрат від відміни існуючих пільг в секторі, за даними УКАБ, — 5,2 мільярда гривень, а також зменшення сальдо зовнішньої торгівлі — 1,6 мільярда доларів.

ЗЕМЛЯ ОБІТОВАНА

Попри дуже великі очікування сектора в плані реформування земельної сфери, вони виправдалися лише частково.

На думку президента Асоціації «Земельний союз України» Андрія Кошеля, 2013 рік виявився революційним у земельній сфері. «Задумки у влади були дуже цікаві і позитивні, але їхнє впровадження — різне. Тому сьогодні є як багато плюсів, так і мінусів. Зокрема, залишилися питання щодо нової системи реєстрації договорів оренди і земельних ділянок», — пояснив він. Експерт нагадав, що з 1 січня 2013 року набрали чинності два закони: «Про реєстрацію майнових прав і їх обмеження» і «Про земельний кадастр». Вони вводять нову процедуру реєстрації права на земельні ділянки: одну здійснює Держземагентство, іншу — Мін’юст. «До цього часу багато сільгоспвиробників займаються реєстрацією і перереєстрацією прав на земельні ділянки, що не могло не вплинути негативно на їхні бізнес-плани», — деталізує Кошель. На початку року ситуація ускладнилася ще і тим, продовжує він, що згідно з Законом України «Про розмежування земель державної і комунальної власності», право розпорядження гоземлями за межами населених пунктів закріпили за Держземагентством, забравши його у держрайадміністрацій. На думку експерта, не можна сказати, що процедура реєстрація земельних ділянок і складання договорів з Держземагентством до кінця зрозуміла і легка для сільгоспвиробників.

Відчуття невизначеності залишилося і у зв’язку зі створенням Земельного банку. «З одного боку, начебто створений Земельний банк, — говорить Колесник. — Але з іншого — немає прозорої картини його роботи і розуміння, як все проходить 2014 року». Нагадаємо, що 2013 року були спроби саме цьому банку віддати державні землі, відмінивши для нього мораторій на покупку земель сільгосппризначення, що фактично робить його монополістом на ринку. По іншому це не назвеш. Адже для всіх суб’єктів діє мораторій на купівлю/продаж сільгоспземель до 2016 року. «Це було передбачено законопроектом № 2181а, який відхилювали на декількох засіданнях комітету, але все таки якимсь чином документ потрапив у порядок денний Верховної Ради. Проте його розгляд відклали на невизначений час через відсутність автора, Євгена Сігала», — згадує перипетії із Земельним банком Ліссітса.

Але є і позитивні зрушення в земельних питаннях. Наприклад, запуск публічної карти. Нарешті всі хоча б побачили, що там відбувається. «Також нотаріуси отримали право реєстрації в реєстрах прав власності купівлі/продажу землі. Раніше на це могло піти і рік, і три, а зараз процедура значно прискорилася і здійснюється просто у нотаріуса в день укладення угоди», — розповідає Кошель. Експерт вважає, що наступного року слід активніше вносити дані про співвласників земельних ділянок в Земельний кадастр. «А також треба перенести дані про власників із Держземагентства в реєстр майнових прав Мін’юсту. Адже з 1 січня 2013 року реєстр цих прав був абсолютно порожнім і заповнювався за принципом надходження заяв. І сьогодні заповнюється так само. Це завдає багато клопотів і сільгоспвиробникам і власникам землі», — говорить він.

«Сподіваємося, що не форсуватимуть зрушення на земельному ринку. Потрібно довести до ладу почате, зокрема, систему реєстрації земельної власності і похідних прав — оренди. Ми бачили одну невелику реформу і те, до чого вона привела. Не можна накладати одну на одну реформи. Зараз не той час, аби відкривати ринок сільгоспземлі. Якщо 50—70 % сільських жителів проти, то не варто цього робити»,  — зі свого боку говорить Лапа.

«Не думаю, що за рік до президентських виборів — 2014 року — з’ясується питання відміни земельного мораторію», — робить прогноз Кошель.

ДЕРЕГУЛЯЦІЯ — ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ НА 2014 РІК

Особливі надії 2014 року агробізнес покладає на дерегуляцію.

2013 року, розповідає Лапа, спостерігався сильний регуляторний тиск. Попри всі спроби ситуація з дерегуляцією залишається плачевною. Зокрема, нікуди не поділися сертифікат якості, техогляду тощо. Крім того, сьогодні, за словами генерального директора УКАБ, близько 30 перевірних органів можуть інспектувати аграрія. Отже всі з нетерпінням чекають, чи приймуть і якщо так, то в якому вигляді, президентський законопроект про дерегуляцію, що пройшов перше читання в парламенті. Але правки, що вносяться депутатами, за словами Лапи, практично вихолощують всю дерегуляцію. «Не зовсім зрозуміло, чи дійде він до логічного завершення і чи виправдає очікування», — говорить він.

НОВІ ЕКСПОРТНІ ГОРИЗОНТИ

Чекають прогресу і в інших сферах. Зокрема, зазначають опитані «Днем» експерти, на горизонті маячать нові ринки. «Перспектива АПК величезна, і європейці прагнутимуть вкладати свої гроші в різні напрями: у рослинництво, тваринництво, логістику. Адже агровиробництво в Україні можна збільшити втричі і виходити з цим продуктом на неєвропейські ринки. Тому, європейці 2014 року конкуруватимуть з китайцями за український агросектор і створять солідний приплив інвестицій в АПК», — говорить президент «Української агарової конфедерації» Леонід Козаченко. Крім того, є інтерес з Ірану і Іраку. «Окрім значних інвестицій вони можуть стати і локомотивом збуту українській продукції в країни даного регіону», — пояснив Козаченко.

ПРОБЛЕМА ЛОГІСТИКИ ЗАЛИШАЄТЬСЯ

Наступного року чекають зрушень і в розширенні логістики і нарощуванні елеваторних потужностей. Козаченко підрахував, що Україні потрібно додатково збільшити елеваторні потужності на 30 мільйонів тонн, на 5—7 мільйонів тонн — портову і морську перевалку і на сім тисяч одиниць — вагонний парк. Лише так можна зберегти і вигідно продати зростаючий урожай, говорить він. На 2014 рік аграрії покладають великі надії також у частині формування нормальних закупівельних цін.

Микола ПРИСЯЖНЮК, міністр аграрної політики та продовольства України:

— Це єдина галузь із приростом 12% ВВП. Найважливіших події 2013 року декілька: рекордний вал урожаю, який зібрали завдяки підвищенню досвіду ведення сільського господарства аграріями; підтримка з бюджету розвитку сільських територій; вихід на нові ринки збуту (Китай, Іран, Ірак); ухвалення рішення розпочати реконструкцію і відновлення зрошування; вихід першої української компанії (МХП) на європейський ринок. Наступного року чекаю, що понад два мільярди гривень спрямуємо на розвиток сільських територій, продовжуватимемо розвивати мережу заготівельних кооперативів, отримаємо приріст не менше 12 % ВВП, збільшимо експортний потенціал мінімум на 20 % і шляхом лізингової системи відроджуватимемо середнє і дрібнотоварне виробництво.