Кіно-шевченкіана

Сьогодні 8-го та 9-го і 10-го березня вперше в Україні покажуть колекцію фільмів «Шевченко 200» у Мистецькому Арсеналі. Цей проект включає фільми від 1926 до 2007 року, що дає можливість глядачам побачити цілісну картину кінематографічного канону репрезентації поета як національного героя та зрозуміти, як формували радянську концепцію українського генія. Відвідувачам ШЕВЧЕНКО/MANIA/, що проходить зараз у Мистецькому Арсеналі, продемонструють «Тараса Шевченка» Петра Чардиніна (1926), епічного «Тараса Шевченка» Ігоря Савченко (1951), дисидентського за настроєм «Сну» Володимира Денисенка (1964), музичний фільм-екранізацію поеми Шевченко «Наймичка» (1963) та документальні стрічки «Тарас Шевченко. Спадщина. Надії» Леоніда Анічкіна (1994-1995).

Як зазначають у Національному центрі Олександра Довженка, який і займався підготовкою колекції «Шевченко 200», найцікавіше в кіно-шевченкіані – це формування та еволюція образу Кобзаря у масовій свідомості: від революціонера-радикала, епатажного артиста до народного мученика та «мужицького» пророка. Саме кіно значною мірою сформувало цей вже тепер розтиражований образ. Однак варто пам’ятати, що першим режисерам довелось створювати його за власними уявленнями.

- Ми не говоримо про біографічного, але скоріше іконічного Шевченка, - розповідає «Дню» заступник директора кіноархіву Національного центру Олександра Довженка Іван КОЗЛЕНКО. – Кінематограф у значній мірі формував ці тлумачення. У колекції «Шевченко 200» простежується формування радянської соціалістичної, а потім соцреалістичної образності постаті Шевченка. Тому до цієї збірки ми писали досить критичні супровідні тексти, тому що ми усвідомлюємо, що фільми формувалися на тодішньому провладному замовленні. Героїзація Шевченка у СРСР була спотворена і не відповідала дійсності. На жаль, подекуди ці образи трансплантовані і в українське літературознавство та мистецтвознавство в цілому. Ми хотіли деконструювати цей народницький канон, який також штучно створений. Бо навіть теперішня революція продемонструвала, що Тарас Шевченко не вписується ні в які офіційні канони. Абсолютно природно виникають у гаслах людей цитати з його творчості. По суті, у нас є два Шевченки – стихійний, мужицько-народний і офіційно-благосний, інтелігентний учасник Кирило-Мефодіївського братства. Навряд чи у інших культурах є такий феномен.

Створена колекція «Шевченко 200» на замовлення Державного агентства України з питань кіно. Що ж до самого відбору фільмів, то у Національному центрі Олександра Довженка мають своє бачення.

- Замовлення з уже готовим списком фільмів надійшло у вересні минулого року, тому роботу ми мусили зробити доволі швидко, - говорить Іван КОЗЛЕНКО. – На жаль, не було достатньо часу, щоб укомплектувати цю колекцію іншим способом – можна було б долучити до цього кінопроекту багато цікавих додаткових матеріалів, на кшталт кінохроніки, яка якраз відбиває формування образу Шевченка в українській ментальності. Наприклад, збереглися ексклюзивні кадри відкриття першого пам’ятника Тарасу Шевченку в 1918 році у Петрограді. Ми хотіли б показати різні, не тільки канонічні прочитання.

- Ми відібрали найвідоміші і найвизначніші фільми епохи, - коментує «Дню» формування проекту «Шевченко 200» Станіслав ПРИТУЛА, начальник управління держрегулювання та реалізації кінопроектів Держкіно України. – Ми розуміємо, що часто ці кінокартини були заполітизовані, проте нашою метою було показати певний зріз – як Шевченка бачили у минулі роки і аж до сучасних неігрових фільмів. «Шевченко 200» – це колосальна робота. Більшість фільмів, які сюди увійшли, потрібно було відреставрувати, а німий фільм Чардиніна «Тарас Шевченко» навіть осучаснили музичним супроводом від київського композитора Олександра Саратського. Сьогодні ж ці фільми уже можна показувати на великих екранах. 

В оформленні колекції використані зображення оригінальних кіноплакатів до фільмів, зокрема й  рідкісний плакат до фільму «Тарас Шевченко» 1926 року, який створив тепер несправедливо забутий український художник-плакатист Костянтин Болотов.

Впродовж шевченківських днів dvd-колекцію «Шевченко 200» можна буде переглянути у столиці на різноманітних заходах, проте Держкіно також потурбувалося і про області – уже розісланий невеликий тираж кінозбірки по місцевих осередках культури. Всього кіноколекція налічує дві тисячі екземплярів підбірок, які обійшлися державі у 100 тисяч гривень. В установі сподіваються, що фільми про Шевченка побачить вся Україна.