Культуру накрили шрапнеллю

Якихось два тижні тому ми почули, на церемонії вручення Шевченківської премії,  від Президента України Володимира Зеленського слова про те, що держава буде воювати за українську культуру. При цьому  цитувалась знаменита фраза Вінстона Черчилля, який категорично наполягав на тому, що фінансувати культуру необхідно, й особливо під час війни — бо ж інакше «за що ми воюємо?».

А ЯК ЖЕ «ВІДКАТИ»?

Слова — і Черчилля, і Зеленського — увесь час трималися в свідомості: як надія на те, що нинішня українська влада під час неминучої процедури скорочення державного бюджету культуру усе ж коли й обріже, то не радикально. Хоча побоювання були, зокрема й ті, що пов’язані з абсолютною бездарністю чиновників: кінець березня, а вони, скажімо, так і  не спромоглись підготувати паспорт бюджетної програми на фінансування кінематографічної галузі.

Та все ж учорашня заява парламентського Комітету з гуманітарної політики прозвучала, як грім серед ясного неба: виявляється, Міністерство фінансів підготувало пропозиції, які зводяться до того, що фінансуватиметься тільки зарплата чиновників Мінкультури чи Держкіно України, а фінансова підтримка кіно, книговидання та інших галузей культури буде помножена на нуль. Отакої зухвалості, здається, не очікував ніхто, навіть той самий парламентський комітет.

Звісно, зарплата міністерських чиновників — це святе. Одначе ж зарплата зарплатою, а з чого ж тоді будуть братися «відкати»? Це ж що, Мінфін всерйоз побажав, аби здійснилось одне із найстрашніших, ще від радянських часів, проклять чиновнику «шоб ти жил на одну зарплату»? Немилосердно, одначе, жорстоко навіть.

Та куди більше шкода української культури. Книговидання, скажімо, яке, попри всі складнощі, в останні роки досягло чимало — зокрема,  витіснивши з книжкового ринку росіян. То, може, тут і собаку зарито, московську? Бо ж як це можна було, отак зухвало витіснити старшого брательника? Нинішня влада дала вже чимало підстав підозрювати її не просто у симпатіях до Кремля, а й певній залежності від «путіводной звєзди». То ж 150 мільйонів гривень на підтримку книговидання у відомстві міністра фінансів Ігоря Уманського викреслили рукою, яка навряд чи хоч на мент здригнулась. Було 150 мільйонів — стало нуль цілих, нуль десятих.

Так само обнулять — на 500 мільйонів гривень — Український культурний фонд, який зробив чимало для підтримки багатьох культурних проектів, з кінематографічними включно. Помножать на нуль увесь бюджет Держкіно (мінус 750 мільйонів) — а не треба ніякого кіно, надто багато фестивальних призів, надто багато уваги, та ще й глядачі нарешті його визнали. Самий момент йому вказати на двері — і деньог витрачати не треба, і у Кремлі це сприймуть на позитиві...

Ага, нині минає якраз 90 років від початку нищення українського кінематографа, яке — зусиллями ВУФКУ (тодішній варіант Держкіно) домоглося справжнього розквіту національного кіно на початок 1930-х. ВУФКУ ліквідували, кінематографістам вказали пальцем догори, на московський центр — і все, фактично до 1960-х, українське кіно нагадувало про себе тільки зрідка. Тепер, напевно, пальчиком Уманського кінематографістам показують у те саме «небо».

І ще одна знаменна дата — рівно 300 літ тому, у 1720-му, Пьотр Пєрвий видав указ про заборону книгодрукування українською мовою. Ювілей збираються відзначити бучно — такою ж забороною, якій аплодуватиме нащадок царя-батюшки.

НАВІЩО МАСКИ ВІРУСАМ?

Очевидно, що кращого моменту для того, аби опустити українську культуру нижче плінтуса, може й не трапитись більше. Справді, які питання — світова пандемія, а ми ж бідні — то яка тут культура? І напевно сценарій обнулення культурного бюджету хитрованський — завтра-позавтра виступить В.Зеленський, скаже, що чиновники Мінфіну начудили, зробили не те і не так, що держава має твердий намір фінансувати сферу культури: бо ж навіщо тоді воюємо, з тим самим корона-вірусом? І цифри з’являться інші: на книги кинуть мільйонів десять-двадцять, на кіно узагалі «страшну» цифру у 100 мільйонів. І багато хто навіть у долоні поплескає, «слуги народу» передусім. Те, що при цім кінематограф все одно ляже на дно і повернеться до пітьми 1990-х — то вже нікого не цікавитиме.

Й апеляції до здорового глузду, до практики західноєвропейських держав, які пообіцяли, скажімо, податкові пільги кінотеатрам, іншим культурним закладам, не допоможуть — вони багаті, у них інші правила; а ми мусимо простягати ножки «по одьожкє». Ага, тільки чому та одьожка на наших багатіях не тріщить? Бідна країна вивозить щороку десятки мільярдів доларів за кордон, в офшори і далі, а тут 5 мільйонів доларів на книгодрукування — такий тяжкий «вопріс»... Із самої лишень митниці витікає в жадібні чиновні руки кілька бюджетів Мінкультури. Одначе це нікого не цікавить, окрім випадків окремо взятих словесних фейєрверків — які гаснуть, без жодних наслідків.

Десь воюють за культуру, але це не про нас. У нас з культурою воюють. І нині дано команду відкрити вогонь  на знищення: щоби вже назавжди (хоча, не сумніваюсь, ще будуть сказані якісь красиві слова, але тільки щоби припудрити личко влади). А, даруйте, не вогнем цього разу, а вірусами. Війна за культуру почалась у день народження Тараса Шевченка, на сцені Оперного театру. А вже наступного дня Президент України вочевидь забув про свою «арію» під час вручення Національної премії — «бій одлунав», оркестр розійшовся всюдибіч, сам Тарас Шевченко того дня помер. То й по всьому...

Отак учора ми  побачили уряд Дениса Шмигаля, а власне всю владу без масок. Втім, навіщо маски вірусам? Коли весь уряд складається з них, то тут уже ніякими карантинами не допоможеш. Я тепер, коли бачитиму міністра фінансів Ігоря Уманського на телеекрані (чи, не доведи Господь, у житті) буду хрест святий брати до рук — треба ж якось захищатися від зараження. Зараження крайнім цинізмом і українофобством, одвертою наругою над неписаними законами моралі і писаними статтями Конституції. Поки що української...

P.S.

Заява Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики

Народний депутат ВР Олександр Ткаченко опублікував це на своїй сторінцІ у Фейсбук

Нам стало відомо, що Міністерство фінансів сьогодні вносить зміни в бюджет, зокрема, урізає фінансування всіх напрямків діяльності Міністерства культури, молоді та спорту. Залишаються лише видатки на утримання — тобто зарплатню.

Фінансування хочуть позбавити:

• Держкіно — 750 млн. грн.

• Український культурний фонд — 500 млн. грн.

• Інститут книги — 150 млн. грн.

• Туризм — 240 млн. грн.

Крім того, витрати на програму «зшивання країни», реставраційні роботи по захисту історико- культурної спадщини, програм інформполітики — на суму понад 500 млн. грн. Не відомо наразі як уріжуть фінансування спорту.

Наголошуємо, що такий крок призведе до кризи і стагнації креативних індустрій країни, втрати тисяч робочих місць.

Ми розуміємо, що в ситуації з розповсюдженням коронавірусу і необхідності залучати додаткові кошти для боротьби з вірусом, необхідно переглядати бюджет. Проте, будь-які кроки мають обговорюватись з депутатами профільно комітету та з залученням представників міністерства.

Ми закликаємо Мінфін утриматись від прийняття рішень до проведення консультацій. Ми готові оперативно увійти в діалог і напрацювати рішення, які не призведуть до краху культурної сфери нашої держави.

Звернення представників креативних індустрій до Уряду та Президента України

Олександр ТКАЧЕНКО, народний депутат ВР ініцював публічне звернення представників креативних індустрій до Уряду та Президента України, в якому закликаэ не допустити скорочення бюджету на розвиток сфери культури.

Бо переконаний, що в ситуації, коли такі рішення приймаються таємно, без залучення до обговорення депутатів та Комітету в цілому, тільки публічність та підтримка представників індустрії може вберегти українську культуру та всю нашу націю від драматичних наслідків. Без всього, що сфера культури створила за останні роки — Україна не має майбутнього.

Повний текст звернення та список підписантів доступний за посиланням  і постійно оновлюється.

Виняткова ситуація через поширення епідемії коронавірусу, на жаль, не лише провокує економічну стагнацію, драматично впливає на стан медичної системи та загрожує життю і здоров’ю українців. Тема кардинального скорочення видатків на культуру Міністерством Фінансів становить загрозу нищівних наслідків для держави.

Як громадяни своєї країни, підтримуємо доцільність раціональних обмежень, однак скорочення бюджету на розвиток креативних індустрій призведе до кризи у сфері культури. Як наслідок, досягнення останніх років буде зведено нанівець, тисячі українців гарантовано залишаться без робочих місць, а проекти, що сприяють формуванню національної ідентичності, будуть зупинені.

Враховуючи всю драматичність прогнозованого розвитку подій, ми вимагаємо зупинити знищення української культури та змінити підходи уряду щодо фінансування. Без всього, що було створено за останні декілька років – наша держава втрачає національну свободу та історичну незалежність. А без цього Україна не матиме майбутнього.

Підтримую:

1. Олександр Ткаченко, голова комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики

2. Юлія Литвинець, генеральна директорка Національного художнього музею України

3. Олександр Красовицький, головний редактор видавництва Фоліо

4. Олесь Санін, кінорежисер, актор, оператор, продюсер, музикант і скульптор

5. Орлова Юлія, директорка видавництва Віват

6. Роман Балаян, кінорежисер, сценарист і кінопродюсер

7. Михайло Царьов, співзасновник Клубу Колекціонерів Сучасного Мистецтва, засновник анімаційного фестивалю Linoleum

Upd. Якщо ви також хочете підтримати звернення — напишіть свої ім’я, прізвище та сферу діяльності в коментарях, і ми додамо вас до списку підписантів.

Звернення представників креативних індустрій до Уряду та Президента України Виняткова ситуація через поширення епідемії коронавірусу, на жаль, не лише провокує е...