«Молода душа»

Антон Сергійович Меженін (народився 20 травня 1982, м. Харків) – відомий український театральний режисер, педагог (викладав у Київському національному університеті культури та мистецтв), переможець міжнародних фестивалів: «Схід-Захід», «Мельпомена Таврії»,  «Чехов Фест», «Феєрія Дніпра» та інших; був співорганізатором Другого Всеукраїнського фестивалю-премія «Гра» ; має досвід організації великих гастрольних турне провідних колективів і зірок . Із 2015 по 2018 роки  працював головним режисером Сумського театру ім. М.Щепкіна, також активно робив цікаві проєкти  у Києві, Харкові, Дніпрі,  Чернігові.  Нещодавно виграв конкурс на посаду головного режисера Дніпровського академічного театру драми та комедії "ДРАМіКОМ", де працює з серпня. Про тактику, стратегію і плани нового  творчого керманича колективу– наша розмова.

«ЗНАЙТИ  СЕБЕ»

- Антоне Сергійовичу, розпочалася нова творча сторінка  у вашій долі. На ваш погляд, у  якому художньому стані зараз перебуває «ДРАМіКОМ»?

- На мій погляд, нині Дніпровський театр драми і комедіі перебуває у перехідному етапі становлення.  Багато років  «ДРАМіКОМ» був стилістично спрямований на Московський Малий Театр, або якщо хочте на творчі принципи «класичного реалістичного театру». Про свіжі режисерські погляди та експерименти не йшлося,  і це звичайно дається в знаки… Останні два роки, з приходом нового директора-художнього керівника Сергія Мазаного, почалися зміни у театрі, з’явились молоді актори, відкрився творчий шлюз самостійних робіт. Тому для себе я назвав перший сезон в цьому театрі – знайти себе.

Коли ти розчиняєшся і просто працюєш у колективі, загальна сумарна справа потім сама все підіймає. Коли ти приходиш, і намагаєшся одразу жорстко щось змінити, революційно, швидко, – це не той підхід, який потрібен великому складному колективу…

- Ви раніше вже працювали в цьому театрі над виставою «Revizor», які сильні і слабкі сторони «ДРАМіКОМу?

- Найсильніша сторона театру це його трупа. Є достатня кількість акторів, скажімо так, потужний хребет, на який можна опиратися. Показово, що зараз, водночас зі мною, до «Драмікому»  прийшли два народні артисти ( Віктор Гунькін та Михайло Чернявський, які багато років прослужили у  Дніпровському національному  академічному українському музично-драматиичному театрі імені Т. Г. Шевченка).  Впевнений, що це говорить про сильний менеджмент, та вірну атмосферу.  Нажаль є велика проблема з недокомплектацією технічних цехів, з адміністративним корпусом. Вважаємо це спадком попередників, і як говорили раніше знаходимося в перехідному стані.

Фото з особистого архіву Антона Меженіна

А що стосується «Revizor», про який ви згадали, то це було нове прочитання класики. Гоголівська   фраза з п‘єси: "Над ким смієтесь? - Над собою смієтесь!" – досі є актуальною! Зміна політичних облич – і часів Гоголя, і часів Незалежної України – дуже  схожа. Це не минуле, а наше з вами сьогодення: людські страхи та пороки, хабарі та неосвіченість поза часом і простором. Коли читаєш гоголівський текст про те, що "швидко треба чисті надіти ковпаки", а   «Хворі самі якось, як мухи одужують» - не може не зачіпати… Або у п‘єсі  є ще така фраза у Городничого: "Я працюю на державу і денно і нощно, а про те, що я когось висік… вона сама себе висікла". Ну як пройти повз ці питання? Лакмусовий папірець – будь-яка людина, яка потрапляє в політичне коло і його починає ворушити, піднімається на поверхню все це... Це була цікава робота. Я  готувався  до постановки місяців чотири, потім ми три місяці в Дніпрі працювали. Радує, шо вистава зацікавила критиків і знайшла гарні  відгуки у глядачів…

- Розкажіть, які репертуарні зміни очікують Дніпровський театр у зв’язку із вашим призначенням головним режисером цього колективу?

- Вважаю головною репертуарною зміною стане те, що на моє переконання глядач не такий дурний як інколи думають. Тобто найближчим часом у репертуарі з’явиться і відома класика і сучасна драматургія, але трохи іншого ґатунку.

- Доволі часто (на жаль) між директором та головним режисером виникають напружені взаємини. Як думаєте, вам вдасться такого протистояння уникнути?

- Я знаю Сергія Мазаного ( директор Дніпровського театру драми та комедії) в першу чергу як людину надзвичайно інтелігентну. Це молода, сучасна людина, не тільки за віком, а за своїм світосприйняттям, людина яка щиро любить театральне мистецтво. Та головне те, що Сергій Володимирович прекрасно розуміє, що творчим процесом повинен опікуватися режисер. Він є успішним менеджером, який виказав мені великий кредит довіри. Тому саме в такому тандемі, тільки й можна досягти справжнього успіху. Гадаю я не поїхав би на конкурс до іншого директора.

«ВЕЛИКИЙ ОБЛАСНИЙ ТЕАТР ПОВИНЕН МАТИ ШИРОКУ ТВОРЧУ ПАЛІТРУ»

- Яка ваша  творча програма. Чи будете запрошувати до співпраці молодих  режисерів?

- Творча програма у мене проста, тому й життєздатна. Привести трупу до балансу, забезпечити рівномірну зайнятість. Підняти рівень режисури, сценографії та перейти від «традиційного театру» до театру сьогоднішнього. Але я розумію сьогодення не як суцільний експеримент, або провокацію. Ні в якому разі. Сьогоднішнього за способом існування актора. Сьогоднішнього за способом зовнішньої естетики. Я вважаю що великий обласний театр повинен мати широку творчу палітру, що ми не маємо право замикатися в театр одного напрямку. Хоча безперечно будь який театр, це театр одного напрямку, напрямку свого керівника.

Перша прем’єра цього сезону, «Записки негідника» за мотивами творів Островського, яка відбудеться вже наприкінці жовтня. Це буде вистава Ігоря Матіїва, запрошеного режисера з Київського Театру на Подолі. Це молодий режисер? Звичайно. Але в його доробку вже більше 20 успішних вистав, від Донецька до Львова.

Намічена співпраця з відомим майстром перформансу Артемом Вусиком, це теж молодий режисер. Але  теж режисер з іменем.

Моя творча програма -  це молода душа режисерів. Я бачив режисерів яким 30 років, але спосіб мислення ніби вони  з ХІХ  століття. Зважаючи на карантинну  ковідну реальність, у театру немає ресурсів зараз на «кота у мішку». Скажімо інакше -  відкривати нові імена будемо трохи згодом.

-Який  у вас лишився після смак роботи на посаді головного режисера у Сумському театрі імені М. Щепкіна?

-Прекрасний. Смак задоволення від роботи в великому та потужному театрі, де є оркестр, хор, балет. Після Сум мені не доводилось працювати в театрах з таким цікавим ресурсом. Після смак ностальгії, там залишились мої друзі та мої вистави. Але зараз відчуваю що найбільшу користь принесу саме в Дніпрі.

- Ви працювали з  різними акторами, зокрема, продовжувачами творчої династії Ступок - Остапом і Дмитром  над виставою "Косметика ворога" . Враження про цю співпрацю?

-Дякуючи долі, я реалізував той матеріал про який дуже давно мріяв  - «Косметика ворога» Амелі Нотомб, вистава про те, що від себе нам не втекти. Це був бенефіс Остапа Ступки. Після тієї  роботи було відчуття, що відчиняєш якісь двері і там бачиш багато чого нового… Та ще  працюєш  з такими яскравими акторами. Обожнюю Остап Богдановича. Це актор який має тисячу фарб, він може довго міркувати з чого зліпити свій образ, але з часом здивує яскравістю та кількістю пропозицій… Процес народження вистави і репетиції згадую з теплотою.