«Несподіваний Шевченко»

Так називається виставка, яка відкрилася в Національному музеї Тараса Шевченка. Організатори вернісажу вирішили показати нашого класика, поета й художника без стереотипних нашарувань, і започаткували культурологічну акцію, перший проект якої — «Несподіваний Шевченко».

В експозиції представлено близько двадцяти творів. Це три менш відомі автопортрети Кобзаря періоду заслання: один — в альбомі (із зібрання Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України); два другі — в творі «Казарма», де в межах одного аркуша митець відтворює себе двічі (як людину в нестерпних обставинах і як відстороненого й об’єктивного спостерігача тих обставин із погляду вічності). Презентовано образ молодого учня петербурзької Академії мистецтв, яким його бачили друзі: К.Брюллов, В.Штернберг.

Інший зріз теми — спроба мистецької канонізації Т.Шевченка фаховими художниками, чиї візії суголосні легенді, поширеній відразу по поетовій смерті: він не помер, а в іншому вигляді ходить Україною. Це портрет роботи І.Єремеєвського «Святий Тарасій», список з ікони Г.Честахівського «Михаїл Малеін та Св. Тарасій» (у пам’ять про Т.Шевченка та його друга М.Лазаревського). Ще один спосіб осмислення Шевченкової постаті як митця планетарного масштабу: монументалізований образ на тлі вихору історії роботи В.Франчука; філософічна медитація, створена І.Марчуком; молодий Кобзар — провидець долі цілого людства, написаний В.Гарбузом. Експонуються дві художні «паралелі»: в картині В.Гонтарова поет — у вічному діалозі з Україною, закодованою в його «Катерині»; у творі Л.Литвина автор, людина, в якій нуртує багато любові й багато болю, інтерпретує Шевченків офорт «Приятелі» (за І.Соколовим), знаходячи єдино можливого співбесідника в особі саме Т.Шевченка... Експонуються живописні твори, графіка та іконопис із колекції музею.