Одіссея Андрона Кончаловського
Цьогорічні вищі нагороди Американської кіноакадемії "Еммі" "за видатну постановку багатосерійного художнього фільму" та "за спецефекти" присуджено серіалу "Одіссея".
Спостерігаючи за творчо-життєвою параболою старшого з братів Михалкових можна зробити висновок, що Кончаловський завше прагнув кінематографічного експерименту над собою, успішно випробовуючи себе в різних жанрах від епосу та ліричної драми аж до сатири, але водночас залишався й залишається художником надзвичайно цілісним, навіть з огляду на його світоглядну амбівалентність, яка, зрештою, відповідає одному з традиційних векторів російської свідомості (так званої "західницької").
Під цим кутом зору варто було б розглядати й американський період його творчості. Прагнучи пізнати Америку крізь призму російської та європейської культур, він спочатку зафільмував "Коханців Марії" за Андрієм Платоновим. Однак, навіть коли режисер знімає свій "найбільш американський" фільм "Гомер і Едді" з Джеймсом Беллуші та Вупі Голдбер, чи "Поїзд-утікач" із Джоном Войтом за сценарієм Акіри Куросави - бойовик, що перетворюється на філософську притчу про боротьбу з собою й незримим фатумом, чи поліційно-тюремний фільм "Танго і Кеш" із Сільвестром Сталлоне, Куртом Расселом та Джеком Пеленсом, він щоразу ніби переживає романтичну пригоду, підкоряючи загадковий Новий Світ, а водночас, як той Одіссей, пам'ятає про "рідну Ітаку".
Отже, цілком закономірним вбачається його звернення саме до Гомерової "Одіссеї", що ніби емблемує пригоди самого художника.
Пропозиція з боку Френсіса Форда Копполи (він виступив одним з виконавчих продюсерів телестрічки) екранізувати "Одіссею" й, зрештою, після кількарічних вагань, реалізація найкоштовнішого за всю історію світового ТБ проекту (40 млн. доларів США), остаточно засвідчили, що Андрон Кончаловський є насправді єдиним російським режисером, якому вдалося вписатися в реальність західного кіносвіту. Щоправда, сам Кончаловський досить помірковано оцінює свою заокеанську практику: "Американське кіно - це гігантський інститут, гігантська індустрія з кількома сотнями режисерів, що постійно працюють, з виробництвом величезної кількості картин, з різними ступенями свободи... Я радше вчусь. І не зняв ще своєї найкращої стрічки - ні в Росії, ні в Америці. У мене там добра репутація, але я знімав телевізійну картину, а не кіно. А справжній успіх режисера в Голлівуді - це успіх фільму в кінопрокаті".
А власне про "Одіссею", прем'єра якої відбулася 18 травня на американському каналі Ен-Бі-Сі й привернула увагу 50 мільйонів глядачів, постановник каже: "Картину до певної міри зроблено з просвітницьких міркувань. В епоху торжества мас-медіа та МТV ніхто вже не читатиме Гомера, насичена картинка захоплює людину "суспільства видовищ" апріорно, навіть коли вона абсолютно позбавлена сенсу. Тобто Гомера не читатимуть, але фільм подивляться". Для цього, крім високої майстерності і фантастичних спецефектів, режисер залучив з десяток різнокаліберних "зірок": Одіссея зіграв Арманд Ассанте, Пенелопу - Грета Скаккі, Афіну - Ізабелла Росселіні, Евріклею - Джеральдіна Чаплін, Еврімаха - Ерік Роберто... Композитором серіалу став легендарний лідер "Sex Рistols" Малькольм Макларен, якому (знавцеві мелосу Мікен), на переконання Кончаловського, вдалося "відтворити" музику другого тисячоліття до нашої ери.
Зрештою, картина - своєю голлівудською досконалістю - справді засвідчила те, що російському постановникові цілком підвладний певний канон (за його ж словами: в Голлівуді "режисер - абсолютно функціональна річ"). Інакше кажучи, власне Кончаловського тут і не розпізнаєш - у титрах, здається, могло б стояти й інше ім'я.
Та сприйматимемо це, як ще один вдалий експеримент режисера над самим собою, коли він творчо розчинився в пропонованих обставинах, зігравши за універсальними правилами телевізійного Голлівуду.
Насамкінець, якою ж є домінанта одіссеї того, хто відмовився від, сказати б, свого вже внормованого подвійного творчого імені (першою складовою якого було батьківське прізвище Михалков) -після стрімкого сходження на кінематографічний олімп молодшого брата Микити? Судячи з усього, Кончаловський, попри зазначену цілісність, є художником розірваної свідомості: його щиро й драматично носить поміж "віднайденим Заходом" і "непокинутою Азіопою", йому вдалося адаптуватися за океаном, але він безпосередньо рефлексує в Росії, знімаючи там відверто немодне, як для сучасного Заходу, кіно ("Курочка Ряба"). На відміну від свого брата, який, попри всі його таланти і всю патріотичну риторику, відкрив "експортну лінію" саме того, що очікують від адаптованої для зовнішнього світу "загадкової російської душі".
Нам залишається, принаймні, зауважити на цьому - в очікуванні "Одіссеї" на українському телеекрані. "Одіссеї" Андрона Кончаловського, що в ньому років тридцять тому - через потужні епічно-романтичні мотиви початку творчості - вбачали "нового Довженка".
