Перемога «Iз зав’язаними очима»

Варшавський фестиваль є найбільшим у Східній Європі. Саме тут відбулася світова прем’єра повнометражного дебюту українського режисера Тараса Дроня «Із зав’язаними очима».

Ця історія розгортається в повоєнній Україні після звільнення окупованих територій. Юлія, головна героїня картини (Марина КОШКІНА), є бійчинею ММА — змішаних бойових єдиноборств. Найбільший виклик, з яким вона, втім, стикається — не на ринзі, а в особистому житті: її коханий зник безвісти на фронті, його вважають загиблим. Юлі доводиться справлятися з цією травмою, конфліктуючи з оточуючими, які чекають від неї слідування прийнятим у суспільстві стандартам. Випробування стає ще важчим, коли з’являється надія, що Денис усе ж таки живий.

Режисер фільму, Тарас ДРОНЬ, народився на Івано-Франківщині 6 березня 1980 року. У 2004 закінчив Національний університет «Львівська політехніка» за спеціальністю «захист інформації», після чого до 2007 працював за фахом у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Ще зі шкільних років цікавився фотографією. Закінчивши курс операторської майстерності, активно займався створенням музичних кліпів, реклами, корпоративного відео в Україні, Франції, Польщі. Першою пробою в режисурі став експериментальний фільм-вистава «Юрашки» (2010), потім вийшла трихвилинна новела «Один» (2012). У 2013 короткометражка Тараса «Доторкнись і побач» здобула кілька нагород на міжнародних фестивалях, що дало змогу режисерові розпочати навчання у престижній Національній кіноакадемії  в Лодзі (Польща).

Тарас уже працював з темою війни: його документальна картина «Остап» (2015) — емоційна історія про звільнення тяжкопораненого героя АТО з полону.

«Із зав’язаними очима» брала участь у конкурсі перших і других фільмів Competition 1-2 Варшавського МКФ, і минулої суботи, 17 жовтня, була визнана найкращою серед 15 інших, представлених у цій категорії. Тарас Дронь отримав приз журі та грошову премію в розмірі 10 000 злотих. Журі в своєму рішенні зауважило, що відзначає фільм «за новаторський підхід до зображення війни, із сильною героїнею та чудовою грою головної акторки Марини Кошкіної. Це фільм про війну, що не є воєнною драмою, і порушує питання травм, яких зазнає цивільне населення, у дуже зворушливий спосіб».

Тарас Дронь та продюсерка фільму Валерія СОЧИВЕЦЬ так прокоментували свою перемогу:

— Ми дякуємо всім, хто вірив і не вірив у наш проєкт. Це великий крок як для нас самих, так і всього українського кіно. У Варшаві відбулося чотири покази нашої картини. Q&A після показу тривав понад 30 хвилин, і навіть після його закінчення глядачі не хотіли відпускати авторів. Тому завершували бесіду вже поза межами глядацького залу. Ми дякуємо як глядачам, так і членам журі, які відзначили нашу картину.

Варто нагадати, що наша газета опублікувала інтерв’ю з Тарасом ще на початку фестивалю («Воїни, що йдуть від нас, не хотіли б, аби їхні близькі решту життя були самотніми й нещасними» — «День», 8.10.20). Ось що режисер розповів про створення картини:

— Це реальна історія моєї знайомої, яка переживала втрату свого хлопця, але ще на Майдані. Наша 15-хвилинна розмова настільки мене вразила, що практично одразу перетворилась на основну фабулу. Ідею доповнив справжній щоденник хлопця, який не повернувся з війни на Сході до своєї нареченої; навіть були використані реальні речення з нього. Це дуже особисті переживання, тому я обіцяв не розголошувати імен дівчат, разом з тим це послужило підтвердженням посилу фільму: щоб пережити травму, пов’язану з втратою близької людини, її потрібно прийняти й погодитись з нею. Люди, а особливо воїни, що йдуть від нас, не хотіли б, аби їхні близькі решту життя були самотніми й нещасними, хоча, звісно, не можна забувати героїв та їхні вчинки. Тож «Із зав’язаними очима» для мене є свого роду сучасною інтерпретацією «Заповіту» Тараса Шевченка. «...мене в сім’ї вольній, новій, не забудьте пом’янути незлим тихим словом».

— Ще під час кастингу Алла САМОЙЛЕНКО познайомила мене з Каріною БЕРШАДСЬКОЮ, яку я розглядав на головну роль, але коли закінчився кастинг і я визначився, що головну героїню гратиме Марина Кошкіна, то запропонував Каріні допомогти з підготовкою, оскільки вона є професійною каскадеркою.  В процесі Каріна таки стала однією з персонажок фільму, партнеркою протагоністки на офіційних боях. Під час тренувань нам допомагала також Вероніка ПШЕНИЧНА, і, придивившись до неї, я зрозумів, що вона ідеально підходить на роль другої партнерки Марини. В результаті обидві тренерки Марини увійшли в кадр: і зіграли ролі, і разом тренувались. Підготовка складалась з кількох елементів: фізичні тренування, постановка боїв і психологія. У фільмі є дублі і, звісно, реальних ударів немає; інколи я це називаю «танець». Ми з оператором Олександром ПОЗДНЯКОВИМ раніше не знімали боїв, тому так само вчились і прописували кожний кадр під кожен удар, враховуючи монтаж, динаміку. Сцени боїв, насамперед — не просто «фізика», в них персонажі переживають певні емоції, приймають рішення і з ними відбуваються зміни, тобто бої мають свою драматургію та розвиток, як і інші сцени фільму.

— Марина наполягла, що вона хоче сама виконати всі трюки у фільмі, й тому підготовка була не простою. Тренування однозначно не пройшли безслідно і Марина здобула багато навичок, але, якщо правильно це назвати, то тепер вона — професійна фільмова бійчиня. Відігравання нанесення й отримання ударів потребує не менше вмінь, аніж реальний бій. 

— Консультації з атлетами ММА у нас тривали практично весь час, після монтажу сцен боїв я в першу чергу показав їх професіоналам, вони внесли деякі корективи, котрі ми врахували, тому я спокійний у цьому плані. Ветерани АТО нам теж допомагали під час зйомок, ми багато спілкувались, вони навіть були захоплені такою тонкою темою фільму, багато з них розказували нам про схожі ситуації.

— На Варшавський фестиваль, як і на інші, фільм був надісланий і досить швидко прийшла відповідь, що ми в конкурсі. Для нас це чудова новина, оскільки через карантин ми вже майже зневірилися, що зможемо цьогоріч мати міжнародну прем’єру на фестивалі класу А.

— Українська прем’єра «Із зав’язаними очима» запланована на наступний рік, сподіваємось на участь в одному з найбільших кінофестивалів України і після цього плануватимемо національний прокат.